РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО МЕТОДИЧНИХ ЗАСАД РОЗВИТКУ ФАХОВОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ІНФОРМАТИКИ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЗА ДИСТАНЦІЙНОЮ
ФОРМОЮ НАВЧАННЯ
Критеріальний підхід до розвитку фахової компетентності викладачів інформатики
вищих навчальних закладів на організаційних засадах дистанційного навчання
Для спостереження динаміки розвитку фахової компетентності викладачів
інформатики ВНЗ за дистанційною формою підвищення кваліфікації, ми виділили
критерії, на основі яких визначаються її рівні та динаміка. Висвітлили існуючі
підходи до організаційних засад розвитку фахової компетентності викладачів
інформатики ВНЗ
Поняття “критерії” у науково-методичних джерелах визначено, як ознаку,
відповідно до якої робиться оцінка, мірило для визначення, оцінки предмета чи
явища; ознака, узята за основу класифікації. «Словник професійної освіти»
тлумачить, критерій як, міру досліджувального явища та змін, які відбувалися в
розвитку окремих складових чи всієї особистості в результаті експериментального
навчання та відокремлених дидактичних умов, за яких визначена гіпотеза
відповідає чи не відповідає результатам експерименту. Критерії оцінки
орієнтовані на зіставлення вхідного рівня фахової компетентності викладачів
інформатики ВНЗ до навчання за певною методикою, з вихідним рівнем фахової
компетентності зазначених фахівців [Манькусь І.В. Формування готовності вчителя
фізики до використання освітніх технологій у професійній діяльності: Дис. канд.
пед. наук 13.00.04. - Миколаїв. 2006. - 276 с.].
Визначаючи критерії зростання фахової компетентності викладачів ВНЗ, ми
враховували вимоги, що ставляться до вибору критеріїв взагалі: інформативність,
об’єктивність, валідність, нейтральність, можливість якісного опису. Основною
ознакою визначили ту, яка дозволяє через порівняння виявити ступінь розвитку
фахової компетентності викладачів інформатики ВНЗ за дистанційною формою
підвищення кваліфікації. Ми відзначили, що основні критерії розвитку фахової
компетентності викладачів інформатики ВНЗ відповідають її основним компонентам.
Керуючись результатами аналізу наукових джерел, досвідом роботи, і враховуючи
сутність досліджуваного розвитку, ми виділили наступні критерії:
Критерій А – професійна спрямованість викладачів інформатики на зростання
фахової компетентності .
Критерій Б – знання сучасного архітектурного компоненту ЕОМ.
Критерій С – уміння викладача інформатики застосовувати у своїй професійній
діяльності сучасне програмне забезпечення.
Критерій Д – уміння викладача інформатики здійснювати професійну діяльність
дистанційно.
Визначена нами система критеріїв передбачає врахування наступних показників
(табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Критерії і показники рівнів розвитку фахової компетентності
Критерії
Показники
1. Прагнення отримати нові знання з метою покращення якості навчального процесу
з інформатики.
2. Бажання покращити якість навчального процесу.
3. Прагнення до творчості.
1. Знання основних структурних компонентів архітектури ЕОМ.
2. Знання особливостей сучасного архітектурного компоненту ЕОМ.
3. Знання про можливості застосування сучасного архітектурного компоненту ЕОМ
для викладання інформатики.
1. Вміння викладача інформатики застосовувати у своїй професійній діяльності
сучасне прикладне програмне забезпечення.
2. Вміння викладача інформатики застосовувати у своїй професійній діяльності
сучасне системне програмне забезпечення.
3. Вміння викладача інформатики застосовувати у своїй професійній діяльності
сучасне програмне забезпечення навчального призначення.
1. Вміння викладача інформатики навчатися дистанційно.
2. Вміння викладача інформатики навчати дистанційно.
3. Вміння викладача інформатики створювати дистанційні курси.
Критерії і спостереження за ступенем вияву визначених показників рівня розвитку
фахової компетентності за виділеними нами критеріями, дало можливість
простежити динаміку зростання фахової компетентності подати характеристику
рівнів її розвитку.
Розвиток фахової компетентності викладачів пов’язаний з удосконаленням
навчального процесу в закладах та осередках, що його здійснюють. Підвищення
кваліфікації, передбачає управління, без якого система існувати не може.
Управління – це, насамперед, організація діяльності з координації, узгодження
та об’єднання в систему цілеспрямованих зусиль людей. Система, якою управляють,
хоча і є певною сукупністю елементів й виступає як щось ціле, але не зводиться
до простої суми властивостей своїх елементів. Елементи, що утворюють систему, у
своєму поєднанні та взаємозв’язках породжують нову системну якість. Тому
управління, як діяльність людей, що спрямована на організацію – це не механічне
поєднання зусиль певної кількості людей, а приведення їх до системи з якісно
новими властивостями, що у сукупності забезпечують подальше функціонування та
розвиток об’єкта управління. Управління за своєю сутністю є процесом взаємодії
суб’єктів та об’єктів, його змістом виступає упорядкування взаємозв’язків та
взаємовпливів елементів системи, що сприяє прогресивному саморозвиткові її у
відповідності із притаманними саме цій системі закономірностями та тенденціями
[59].
У свою чергу суб’єкт і об’єкт управління теж є складно-організованими системами
зі своїми елементами. Їх об’єднують спільні управлінські закономірності.
Сутність цієї взаємодії міститься у природі взаємозв’язків суб’єктів та
об’єктів управління і причинно-наслідковій залежності, що виникає при цьому.
Чим вищий ступінь відповідності суб’єкта об’єкту, тим ефективніше саме
управління [135, с. 27]. Тобто, чим більше управлінська діяльність відповідає
властивостям і тенденціям розвитку фа
- Киев+380960830922