РОЗДІЛ 2
АРХЕТИП МАТЕРІ В ОБРАЗНІЙ ТА КОМПОЗИЦІЙНІЙ
СИСТЕМАХ СУЧАСНОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ ДРАМИ
Творчий задум, характер відображеної дійсності, індивідуальні світоглядні настанови, особливості художнього мислення адресанта, а також усвідомлене або неусвідомлене відношення до мови, її потенціалу, норм - це все визначає принципи відбору мовних одиниць і організацію мовленнєвої структури п'єси [6, с. 324]. Це породжує й мотивує розмаїтість уживання лексики й граматичних форм у мовленні персонажів. На нашу думку, вивчення мови сучасної французької п'єси дозволяє виокремити головні, "ключові" слова та семантичні текстові поля на позначення материнства, у яких втілюється архетип матері в сучасній французькій драмі.
2.1. Образно-символічний простір об'єктивації архетипу матері
Як пише О.С.Кубрякова: "Немає і не може бути таких текстів, що не фіксували б певний фрагмент людського досвіду та його мислення" [66, с. 156]. Таке твердження справедливее і для сучасних французьких драматургічних творів, образно-символічний простір яких сприяє відтворенню кодів культури Франції, а також відкриває нові перспективи для осмислення глибинних шарів буття французького етносу. Образно-символічний простір сучасної французької драми вимірюється образами та символами, що втілюють архетипи людства, чільне місце серед яких займає архетип матері.
Серед безмежної кількості образів та символів сучасної французької драми, які входять до національної специфіки виявлення архетипу матері у франкомовному соціумі, у нашому дослідженні архетипу матері в сучасній французькій драмі приділяємо увагу мовному втіленню образу Святої Діви та образу майбутньої матері, оскільки - це головні, на нашу думку, образи, що реалізують архетип матері, котрі існують у культурі представників мовних соціумів поряд із образом жінки-матері.
Образ жінки-матері - це соціальний еталон позитивного або негативного, він виступає як динамичний феномен, який акумулює усе багатство асоціацій. Образ Святої Діви - один з головних біблійних персонажів, що активно використовується франкомовними адресантами у сучасних французьких п'єсах. Включення інших біблійних персонажів у зміст п'єси носить факультативний характер та використовується для підкреслення дій Святої Діви. Образ майбутньої матері - жінки, яка дає життя, творця - це образ споконвічної таємниці. Зміст образів - жінки-матері, Святої Діви, майбутньої матері - з часом збагачується новими конотаціями, які накладаються на вже існуючі.
2.1.1. Образ жінки-матері. У сучасних французьких п'єсах номінації на позначення образу матері об'єднані на підставі спільного для них архетипу матері, який актуалізується в сучасній французькій мові, перш за все, через лексему mиre як найбільш узагальненого позначника жінки-матері:
Mohammed: Mиre. - Мати.
La mere: Mon fils. - Сину мій (Azama, B, 32).
Лексема mиre, на нашу думку, емоційно незабарвлена, порожня, тобто така, що констатує появу героїні на сцені та її родинний зв'язок із головним персонажем. У відповіді матері відчувається прихильність та любов до сина, на що вказує присвійний прикметник mon. Вибір адресантом саме такої форми презентації своїх персонажів пояснюється бажанням зробити акцент на почуттях рідної матері героя. Лексема mиre не набуває додаткової конотації в мовленні персонажів, і тому ми відносимо її до лексеми з нейтральної конотацією.
Лексеми на позначення образу жінки-матері в сучасній французькій мові утворюють ланцюжок синонімів. У межах цього ряду виокремлюється лексема maman, яка, зазвичай, уживається франкомовною особистістю з дитинства й позначає жінку-годувальницю [233, с. 304]. На фонографічному рівні лексема maman відображає повторення приголосних m-m, які у своєму співзвуччі викликають позитивні емоції до об'єкту називання, тому ми зазначаємо, що лексема maman виступає мовним засобом утілення первісного концепту ДОБРА МАТИ, у якому реалізується архетип матері:
1) ELIAS: Vous auriez connu ma maman? - Ви знали мою матінку?
L'ANGE: Un peu. - Трішки (Milovanoff, AР, 13).
2) HELENE: Avant son mariage, il passait des nuits а discuter avec papa. Maman et moi, nous йcoutions, bouche bйe. Ne comprenant pas un mot. Ravies. Nos hommes. - Перед своїм весіллям, він ночами все гомонів і гомонів із татом. Ми з матусею слухали, відкривши рота. Не розуміючи ні слова. Щасливі. Наші чоловіки (Bellon, DJ, 23).
У фрагментах 1 та 2 лексема maman вказує на тісний зв'язок матері з дитиною. У фрагменті 1 йдеться про чоловіка, який вже старий, і про янгола, який прийшов до нього, щоб бути його провідником до Бога. Використання адресантом лексеми maman, яка посилена присвійним прикметником ma, сприяє створенню асоціюванню лагідних родинних відносин. У фрагменті 2 лексема maman набуває емоційного забарвлення. Жінка пригадує епізод зі свого життя, який викликає в неї світлі та добрі спогади, й образ матері, який теж з'являється в цій спонтанній згадці й втілюється в мовленні жінки через використання лексеми maman, надає жінці позитивний заряд бадьорості, який відчувається через уживання адресантом прикметника ravies. Таким чином, у сучасних французьких п'єсах образ жінки-матері, який ґрунтується на позитивному аспекті архетипу матері (ДОБРА МАТИ), вербалізується в лексемі maman, яка набуває додаткового емоційного забарвлення, що вказує на позитивну роль жінки-матері в житті персонажів сучасних французьких п'єс.
У свою чергу, лексема maman в сучасній французькій мові має усічену форму mam, котра так само, як і лексема maman, є мовним засобом утілення архетипу матері в сучасній французькій драмі. Вживанням усіченої лексеми mam у мовленні персонажів позначається фамільярність у стосунках з жінкою-матір'ю, а також ця лексема слугує показником довірливих відносин поміж персонажами п'єси:
ELIAS, а Marga: Pourquoi tu es fвchйe, mam? Il parle pour moi, mon ami. Et elle aussi. - Чому ти сердишся, мам? Він розмовляє зі мною, мій друг. І вона теж (Milovanoff, AР, 37).
Підтвердженням вищезазна