РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОТРЕБИ В ПРОФЕСІЙНОМУ САМОВИХОВАННІ
2.1. Модель формування у майбутнього вчителя потреби в професійному самовихованні
У першому розділі було визначено, що потреба в професійному самовихованні являє собою сукупність взаємодіючих структурних компонентів (ціннісно-мотиваційний, когнітивний, поведінковий), тому вона потребує системного аналізу, в основу якого можна покласти модель формування у майбутнього вчителя цього утворення.
Процес моделювання - це відтворення характеристик одного об'єкта на іншому, спеціально створеному для їх вивчення. За своїми завданнями розробка такої моделі має прикладний характер, тобто моделювання обумовлено раніше визначеною метою та орієнтоване на практичне застосування результатів. Однак такий характер моделі не виключає і теоретичних досліджень. З огляду на це положення Є.Павлютенков зазначає, що моделювання допомагає систематизувати знання про явища або процеси, що вивчаються, підказує шляхи їх цілісного відображення, намічає більш повні зв'язки між компонентами, відкриває можливості для створення цілісних класифікацій [130].
Модель має декілька застосувань: по-перше, вона чітко визначає компоненти, які складають систему, по-друге, достатньо схематично та точно подає зв'язки між компонентами, при цьому зв'язки всередині модельованого об'єкта можна порівняти із зв'язками всередині моделі, по-третє, модель генерує, породжує питання, і, нарешті, вона стає інструментом для порівняльного вивчення різних галузей явища, процесу. У зв'язку зі сказаним правомірно казати про модель професійних якостей фахівця, його професійного самовдосконалення, зокрема такого його важливого компоненту як потреба в професійному самовихованні.
При складанні означеної моделі було враховано результати теоретичного аналізу проблеми формування у студентів потреби в професійному самовихованні, стан сформованості у майбутніх учителів даної потреби та можливості навчально-виховного процесу педагогічного університету у цьому напрямі. На їх основі розроблено модель формування у майбутнього вчителя потреби в професійному самовихованні (див. рис. 2.1.).
Розробляючи теоретичну модель формування у студентів цієї потреби, ми врахували, що можливості професійного самовиховання майбутнього вчителя зростають із підвищенням рівня його самосвідомості. Бралося до уваги і те, що професійна самовиховна діяльність, щоб бути успішною, має супроводжуватись відповідною організацією навчально-виховного процесу та позитивним емоційним фоном.
Аналізуючи вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на формування потреби в професійному самовихованні, ми дійшли висновку, що ефективність цього процесу значно підвищується, якщо на нього здійснюють вплив і зовнішні, і внутрішні фактори.
Тому у своїй моделі ми поставили за мету активізувати зовнішні фактори, і тим самим стимулювати внутрішні чинники професійного самовиховання майбутніх учителів. Не змінюючи основних цілей і завдань традиційного освітнього процесу педагогічного університету, ми акцентували увагу на актуалізації цінностей професійного самовиховання в навчально-виховному процесі; збагаченні змісту професійної підготовки майбутніх учителів концепціями і технологіями професійного самовиховання; застосуванні інтерактивно-рефлексивних форм і методів роботи зі студентами; створенні умов для набуття студентами досвіду професійного самовиховання, самопізнання, самодослідження особистісного потенціалу, саморегуляції.
Рис. 1. Модель формування у майбутнього вчителя потреби в професійному самовихованні
За нашим припущенням ці заходи мають позитивно вплинути на ціннісно-мотиваційну, когнітивну та поведінкову сфери студентів і тим самим сприятимуть підвищенню їх професійно-самовиховної активності, яка забезпечить усталену динаміку формування потреби в професійному самовихованні.
Сутність підходу до реалізації запропонованої моделі ми вбачали в цілеспрямованому формуванні у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні на основі створення таких необхідних організаційно-педагогічних умов: переорієнтація навчально-виховного процесу педагогічного університету на цілеспрямоване формування цього системного утворення; готовність викладачів педагогічного ВНЗ до поетапного формування у студентів потреби в професійному самовихованні; спрямування методів і форм організації самостійної пізнавально-практичної діяльності студентів на усвідомлення ними специфічності професійного самовиховання майбутнього вчителя та пробудження інтересу до цього процесу.
Спираючись на дані, отримані протягом констатації та аналізу наявного стану сформованості у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні, був організований та апробований формувальний експеримент. На цьому етапі дослідження розв'язувалися такі завдання: 1) підготовка викладачів до формування у студентів потреби в професійному самовихованні; 2) збагачення змісту педагогічних дисциплін концепціями професійного самовиховання; 3) створення умов для усвідомлення студентами професійного самовиховання як особистісної цінності; 4) формування в студентів досвіду застосування системи професійного самовиховання в навчальній, науковій, виховній діяльності; 5) експериментальна перевірка й корекція запропонованої системи організаційно-педагогічних умов формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні.
Протягом формувального експерименту склад експериментальної (64 особи) й контрольної (70 осіб) груп був збережений повністю, що дозволило отримати достовірну інформацію. Дослідно-експериментальна робота з формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні складалася з чотирьох етапів.
На першому етапі велася цілеспрямована робота з теоретичної та практичної підготовки викладачів до формування у студентів потреби в професійному самовихованні. Для педагогів проводилися заняття науково-практичного семінару "Самовиховання як фактор професійної підгот