Розділ 2
Експериментальне вивчення особливостей спілкування дітей в різновікових групах
дошкільного навчального закладу
2.1. Методика вивчення
спілкування дітей у різновікових групах
Основна мета експериментальної частини дослідження полягала у вивченні та
аналізі експериментальних даних щодо особливостей спілкування дітей в
різновікових групах дошкільного навчального закладу та створенні на цій основі
методики розвитку здатності дошкільників до різновікового спілкування.
Експериментальне дослідження відбувалося у три етапи: 1 етап – констатація
наявних психологічних особливостей спілкування дітей у різновікових групах; 2
етап – розвиток у дошкільників здатності до різновікового спілкування; 3 етап –
виявлення ефективності розвивальних впливів – контрольний експеримент.
Для реалізації основної мети дослідження на етапі констатувального експерименту
були визначені такі завдання:
1. З’ясувати критерії оцінки здатності до різновікового спілкування дітей
дошкільного віку.
2. Теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити комплекс
методів вивчення особливостей спілкування дітей в різновікових групах
дошкільного навчального закладу.
3. Експериментальним шляхом встановити особливості спілкування дітей в
різновікових групах дошкільного навчального закладу
4. Виділити рівні розвитку різновікового спілкування дітей дошкільного віку.
При вивченні особливостей спілкування дітей в різновікових групах дошкільного
навчального закладу увага концентрувалася перш за все на розробці критеріїв
оцінювання розвитку різновікового спілкування досліджуваних. Вихідними
концептуальними засадами, у визначенні даних критеріїв, виступили наступні
позиції вчених:
Одним із критеріїв спілкування фахівці виділяють потребу дошкільників у
взаємодії з іншими дітьми. В психологічних дослідженнях, Л. Н. Галігузової,
Д. Б. Годовікової, О. В. Запорожця, О. О. Леонтьєва, М. І. Лісної,
Д. Б. Ельконіна, підкреслюється значущість даної потреби для особистісного
розвитку індивіда. Наголошується, що потреба дітей у спілкуванні не
народжується спонтанно, а складається у ранньому віці, на основі спілкування і
відносин з дорослими під їх впливом [54; 55; 60; 88; 147; 149; 153; 191; 223;
302]. Доведено (М. І. Лісною, Ю. О. Приходько), що дана потреба має єдину
природу незалежно від того, який вік дитини [191; 215; 217]. Показано
(М. Росс), що спрямованість дитини на однолітка має на меті залучити його у
процес спілкування [332].
На думку дитячих психологів (С. А. Кулачківської, С. О. Ладивір, Т. О. Репіної,
Ю. О. Приходько, А. М. Счастної) доведено, що з віком у дошкільників
актуалізується потреба у поширенні кола спілкування з ровесниками, значно
зростає бажання вступати з ними у контакти, збільшується інтенсивність
спілкування та взаємність виборів [138; 192; 237; 240; 217; 273].
Визначаючи другий критерій різновікового спілкування – емоційне ставлення дітей
один до одного, – ми спиралися на твердження науковців: Г. М. Андрєєвої,
О. О. Бодальова, О. Л. Кононко, С. А. Кулачківської, С. О. Ладивір,
С. П. Тищенко, Л. І. Уманець, про те, що спілкування є найскладнішим
переплетінням ставлень дітей один до одного, до спільної діяльності та її
результатів [35], воно не може бути успішним і тривалим, якщо наміри і почуття
одного з партнерів не знаходять адекватного відгуку в іншого [123; 138; 188;
280], коли не враховується можлива реакція на власні дії [138].
Слушною є думка науковців М. І. Лісної, Т. О. Репіної, Ю. О. Приходько,
А. М. Счастної про те, що в процесі спілкування дошкільник прагне встановити з
оточуючими необхідні йому емоційно забарвлені відносини [192; 217; 237; 240;
273], розраховуючи, що інша дитина зрозуміє його, так чи інакше поставиться до
сприйнятого [157]. Емоційним компонентом спілкування вважається: емоційний
відгук, чутливість до інших дітей, прояви уваги до їх дій (О. О. Смирнова)
[259]. Проявами емоційного стану дитини є експресивно-мімічні засоби
спілкування, які можуть бути індикатором ставлення однієї дитини до іншої,
виявляючи прихильність чи неприязнь дітей один до одного (М. І. Лісіна) [153;
191]. У спілкуванні діти активно використовують позитивні емоції такі як:
посмішка, погляд, жест, що виражають симпатію та близькість (О. О. Смірнова
[260], В. Г. Нечаєва [185]). В погляді, міміці партнера дитина шукає ознаки
ставлень до себе, демонструє образу у відповідь на неуважність однолітка
(Л. Н. Галігузова [55], Р. І. Деревянко [66], М. І. Лісіна [191],
О. О. Смірнова [260]).
Визначаючи третім критерієм різновікового спілкування дошкільників, ініціативу
його учасників, ми виходили з розуміння, що спілкування є діяльністю, яка
складається з ланцюга безупинних “дій”, таких як говоріння, слухання,
сприйняття партнера, участь у розмові (Є.Мелібруда [176]).
На думку А. В. Фурмана, дійсна природа спілкування виявляється через
діалогічність мовної діяльності, коли виникає ланцюг логічних і змістовно
пов’язаних мовних реплік (висловлювань) безпосередньо контактуючих людей, у
якому репліка одного продовжує розкривати смисл виголошеного іншим [287].
Характерною особливістю спілкування М. І. Лісіна виділяє ставлення його
учасників один до одного, як до суб’єктів активності, а не фізичним об’єктам,
щоб кожна людина відносилася до свого партнера, як до активного індивіда [157;
191].
Рядом вчених В. В. Авраменковою, З. С. Бартенєвою, Т. О. Репіною,
О. О. Смірновою, Т. Н. Ушаковою, З. С. Целенко, Г. І. Щукіною, С. Г. Якобсон
доведено, що починаючи з середнього дошкільного віку головним змістом
спілкування ст
- Киев+380960830922