Підготовка майбутніх учителів початкової школи до формування соціально-ціннісних орієнтацій у молодших школярів.

РОЗДІЛ 2
РЕАЛІЗАЦІЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ
ШКОЛИ ДО ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
2.1. Педагогічні умови підготовки майбутніх учителів початкової школи до
формування соціально-ціннісних орієнтацій у молодших школярів
Варто зазначити, що досягнення сформованості компонентів у їх єдності
визначають умови підготовки майбутніх учителів початкової школи до формування
соціально-ціннісних орієнтацій в педагогічному аспекті, які мають забезпечити
продуктивність цього процесу. Для цього необхідно з’ясувати поняття педагогічна
умова.
Тлумачний словник С. Ожегова визначає умову як вимогу, яку висувають одній із
сторін, що домовляються; як усний чи письмовий договір про що-небудь; як
правила встановлені в якійсь галузі життя; як обставини, за яких відбувається,
здійснюється що-небудь [214, с. 776]. Як підкреслює З. Курлянд, якщо одне явище
викликає інше, то воно є причиною; якщо явище взаємодіє з іншим явищем в
процесі розвитку цілого, якому воно належить, то – це фактор; якщо явище
зумовлює існування іншого явища, то це – умова [163, с. 31].
В. Ясиненко [346] засвідчує про відсутність термінологічної єдності щодо цього
поняття. Як відзначає Т. Іщенко, під цим розуміють i обставини, i обстановку, i
явища, і фактори (чинники), і шляхи, і уявні результати, і напрями, і спонуки
тощо. Однак, більшість авторів пов’язують реалізацію педагогічних умов з
ефективністю або продуктивністю педагогічного процесу [166, с. 176].
За В. Стасюк, педагогічні умови – це обставини, „за яких залежить та
відбувається цілісний продуктивний процес професійної підготовки фахівців, що
опосередкується активністю або продуктивністю особистості, групою людей” [291,
с. 176]. Ж. Ковалів розглядає педагогічні умови, як педагогічні обставини, що
сприяють (або заважають) прояву педагогічних закономірностей. А Є. Iванченко
стверджує, що педагогічні умови – це обставини, які впливають на розвиток
професійних і особистісних якостей студентів, урахування яких необхідно для
ефективного формування у процесі навчання інтегрованих якостей
особистості [114]; В досліджені Т. Iщенко узагальнено три аспекти цього
поняття. По-перше, педагогічна умова – це така обстановка чи обставина, яка
впливає (прискорює або гальмує) на формування та розвиток педагогічних явищ,
процесів, систем, якостей особистості тощо, що забезпечується відповідними
факторами; по-друге, завдяки реалізації фахового навчання переходить із
можливості в дійсність; і по-третє, забезпечення педагогічних умов проходить за
певними заздалегідь обумовленими напрямами.
На нашу думку, педагогічна умова підготовки майбутніх учителів початкової
школи до формування соціально-ціннісних орієнтацій у молодших школярів – це
обставина, яка впливає на формування різних компонентів їхньої підготовленості
і врахування якої є необхідним для забезпечення ефективності цієї підготовки.
Нами було визначено такі педагогічні умови підготовки майбутніх учителів
початкової школи до формування соціально-ціннісних орієнтацій у молодших
школярів:
забезпечення домінування соціально-ціннісного мотиву у структурі
мотиваційно-настановчої педагогічної діяльності;
обізнаність студентів з особливостями формування соціально-ціннісних орієнтацій
у молодших школярів;
створення атмосфери емоційної насиченості навчально-виховної роботи спрямованої
на опанування майбутніми вчителями початкової школи умінь і навичок щодо
формування соціально-ціннісних орієнтацій у молодших школярів;
залучення студентів до діяльності з оцінювання та самооцінювання власної
підготовки щодо формування соціально-ціннісних орієнтації у молодших школярів.
2.1.1. Забезпечення домінування соціально-ціннісного мотиву у
мотиваційно-настановчої педагогічної діяльності, на нашу думку, є однією з
педагогічних умов підготовки майбутніх учителів початкової школи до формування
соціально-ціннісних орієнтацій у молодших школярів.
Соціально-ціннісні орієнтації особистості формуються під впливом пануючої в
суспільстві системи цінностей, яка змінюється з розвитком історії. Вони є
елементами мотиваційної структури особистості, на підставі яких відбувається
вибір тих чи інших соціальних установок як цілей або мотивів конкретної
діяльності. У працях Б. Ананьєва[7], С. Рубінштейна [258],
В. М’ясищева [202,203] та ін. діяльність виражається як активна взаємодія
людини із середовищем, у якому вона досягає свідомо поставленої мети, що
виникає внаслідок появи у неї потреби [203, с. 110-125.] О. Леонтьєв [177]
розглядає діяльність людини як процес активності, в якому те, на що він
спрямований у цілому (його предмет), завжди збігається з тим об’єктивним
чинником, який спонукає суб’єкт до цієї діяльності, тобто мотивом.
Соціально-ціннісні орієнтації можуть бути умотивовані будь-якими факторами:
стимулюванням соціально-ціннісних орієнтацій, інтелектом, глибиною знань тощо.
Якщо зазначені предмети не збігаються, тоді цю активність називають дією. Отже,
поняття діяльності пов’язується із поняттям мотиву. Діяльності без мотиву не
буває [178, с. 365]. Мотив – це спонукальна причина дій та вчинків людини [243,
с. 483].
Л. Виготський зазначає, що саме те, що особливо значуще для людини, виступає
мотивом і метою її діяльності і визначає істинний стрижень її особистості [77,
с. 160].
На думку І. Сусліної, під мотивами слід розуміти психічні утворення, внутрішні
духовні сили людини, що спонукають її до діяльності або поведінки; свідоме
прагнення особистості до самоосвіти, самостійного збільшення обсягу знань,
використання додаткової літератури [297,