РОЗДІЛ 2
СОЦІУМ ТА СОЦІАЛЬНА МІФОЛОГІЯ: РІВНІ ВЗАЄМОДІЇ
Міфологія як елемент соціальної реальності
У різні історичні періоди розвитку людства роль і значення міфів у суспільстві
були неоднаковими, проте міфи завжди виступали одним з основних факторів
формування світогляду і культури епохи. Так, міф для античної культури став не
тільки світоглядною основою, але також базисом для розвитку перших спроб
наукового пізнання світу і одним з найважливіших теоретичних джерел філософії.
Про це свідчать явні сліди міфологічних уявлень у вченнях одних з перших
представників античної філософії – Фалеса, Анаксимандра та Анаксимена [170, с.
10 – 12]. В епоху Середньовіччя напрямок розвитку суспільної свідомості
визначає міфологія християнства (в основному, для західної цивілізації) та
ісламу (на арабському Сході). Саме християнській міфології сучасна культура
зобов’язана уявленням про час як про рух, спрямований у майбутнє (на відміну
від циклічного часу-кола у традиційних культурах), що пізніше трансформувалось
у категорію прогресу, уявленням про існування в світі раціональних законів і
закономірностей, які людина може пізнавати, що сьогодні є аксіомою для
наукового пізнання, та цілою низкою інших ідей, які продовжують формувати
спосіб мислення і поведінку переважної частини членів сучасного суспільства.
З іншого боку, роль античної міфології у середньовічному суспільстві була
неоднозначною. Без ідей античної філософії, а разом з ними і міфологічних
уявлень Давньої Греції та Риму, існування європейської культури Середніх віків
важко уявити (варто згадати, наприклад, роль вчення Аристотеля у розвитку
теології і філософії Середньовіччя). Проте, за словами Є. Мелетинського,
середньовічні християнські теологи, що тлумачили Старий і Новий заповіт
буквально і алегорично, «дискредитували античну міфологію, або посилаючись на
епікурейську та евгемеристичну інтерпретацію, або принижуючи античних богів до
бісів» [40, c. 12].
Епоха Відродження стала періодом стрімкого зростання інтересу до античної
міфології, що тлумачилась в символічному і алегоричному аспекті як закодована в
міфопоетичних образах система філософських, моральних, релігійних та навіть
наукових істин. Інтерес до міфів зберігся і в епоху Просвітництва та Нового
часу, хоча підхід до цього явища був досить упередженим.
Спроби розкрити в міфах свідчення наукового характеру робляться і сучасними
дослідниками. Так, український вчений В. Моргун вважає, що витоки квантової
теорії слід шукати в давньоєгипетській та давньокитайській міфологіях, а також
у вченнях філософів Давньої Греції (наприклад, містичне вчення Піфагора та
концепція Платона) [64, с. 288 – 317]. Російський дослідник О. Майданов
підкреслює важливість розгляду міфології як джерела реального знання. Дослідник
наводить в якості прикладу аналіз міфу про демона Вритру і його вбивство богом
грози та блискавки Індрою як закодовану розповідь про «екстраординарне природне
явище» [151, с. 91], яке реально відбувалось у Центральній Азії приблизно в
середині ІІ тис. до н. е. При цьому дослідник вважає, що сучасна наука потребує
розробки нового підходу до аналізу міфів, що передбачає комплекс спеціальний
прийомів дешифровки закладених в них реальних свідчень про події, які
відбувались у тому суспільстві, де вони були сформовані. Ця точка зору є цілком
обґрунтованою, тому що міфи завжди виникають в межах конкретного соціумі, а
значить, в тій чи іншій мірі відображують його культурні, історичні, економічні
та політичні реалії, світогляд, проте у символічному вигляді. Сам факт
існування в сучасній науці різних точок зору на сутність міфології свідчить про
її складний характер. Ця багатогранність виникає тому, що міфи віддзеркалюють
світогляд та різноманітні аспекти життя людського суспільства, яке також є
складним та багаторівневим утворенням. Міфологізація навколишньої дійсності
виступає при цьому одним з найважливіших видів діяльності людини.
Міфи є одним із головних елементів соціальної реальності. Існують вони і в
сучасному українському суспільстві. В умовах інтенсивних соціальних
трансформацій вивчення соціальних міфів значно ускладнюється тим, що вони є
нестабільними і часто змінюються, адже системні соціальні зміни породжують стан
структурної невизначеності, кризу світогляду та дезорієнтацію. Водночас
докладний аналіз соціальних міфів може допомогти спрогнозувати подальший
розвиток суспільства та, можливо, уникнути ряду помилок. Адже, незважаючи на
зовнішнє різноманіття міфів, більшість з них так чи інакше повторюється, певні
сюжети, мотиви і характеристики міфологічних уявлень попередньої епохи
відтворюються в міфах наступного періоду. При цьому важливо усвідомлювати, що
існує тісний зв’язок між різними групами міфів – наприклад, взаємозв’язок між
релігійними міфами та соціальними. Активний процес секуляризації, який відіграє
велику роль і формуванні світоглядних засад сучасного суспільства, не виключає
існування цілого ряду міфів і навіть стимулює розвиток нових.
Соціальні міфи відображають інтереси різних соціальних груп. Логічно, що
найбільш поширені соціальні міфи тісно пов’язані з політикою і віддзеркалюють
інтереси представників вищих соціальних прошарків, перетворюючись іноді на
інструменти управління. За словами Н. Кирилової, «політичну міфологію можна
назвати «прикладною міфологією», оскільки за будь-яким політичним міфом
приховані конкретні інтереси певних персон та груп» [107, с. 131]. Особливу
роль при цьому відіграє політичний імідж та процес розгортання «міфологічної
інверсії» у засобах масової комунікації, коли імідж політика як надлюдини
видається за реальність і, в резул
- Киев+380960830922