Розділ 2
Філософсько-педагогічна концепція У.САМЧУКА
2.1. Мета життєдіяльності, свобода й відповідальність особистості
Одвічним завданням теорії і практики виховання є формування особистості –
людини-громадянина, корисної для себе, громади і суспільства, здатної
повноцінно взаємодіяти з суспільством, реалізовувати в ньому свої плани і цілі,
свідомо нести відповідальність за наслідки власних дій. Проблема саме такої
людини та її буття проходить крізь усю творчість У. Самчука.
Мета життєдіяльності, становлення особистості, її свобода й відповідальність, а
разом з тим пізнання душі української людини взагалі і в досвіді років воєн і
революцій ХХ ст.– є одним з основних аспектів філософсько-педагогічної спадщини
письменника. На його думку, проблема доби полягала, зокрема, у відсутності
таких людей, яких потребувала доба: „Була велична, маєстатична, свята земля –
гордість Бога й натхнення людини... Не було тільки на ній людини... відповідної
душі. Великої душі. Твердої душі. Розумної душі..”[149,357]. Образ цієї людини
розкриває У.Самчук у своїй творчості. В його розумінні, людина – це „вінець
творіння”, що потребує відповідного життєвого існування. Саме тому він звертає
увагу на людину і наголошує: „…людина, як найцікавіша творчість Великого Творця
висховзує з зору мистця. Її заміняє чорт, кретин, гидота. Я хочу відтворити
культ людини!”[159, 228].
Поставивши в центрі своєї творчості людину, письменник зосереджує увагу на всіх
її життєвих етапах, враховуючи відповідні об’єктивні та суб’єктивні обставини
буття. Самчук показує становлення та самовираження української інтеліґенції з
селянства, її психологію, зокрема, під час процесу її формування. Він змальовує
це поетапно: спочатку – це вплив різноманітних факторів на побудову світогляду
на етапі дитинства; наступний крок – вибір життєвого шляху та визначення мети
життєдіяльності – процес самовизначення особистості на етапі юнацтва; в
кінцевому результаті постає зріла людина з притаманною їй відповідальністю та
людською гідністю – це ідеал, який прагне створити письменник.Зосередимо свою
увагу на кожному з етапів. У трилогії „Волинь” ми спостерігаємо за процесом
формування дитини-підлітка в цілісну особистість. На початку твору допитливий
хлопчик Володько Довбенко, поступово починає усвідомлювати себе у стосунках з
людьми, природою, Богом, історією свого краю. В його образі ми бачимо дитину з
ненаситною жагою знань, що прагне знайти відповіді на свої запитання,
добивається виконання задуманої справи. Він крок за кроком пізнає навколишній
світ, осягає простори рідної землі. Мандруючи туди, „куди тече та річка”,
головний герой тим самим виривається із замкнутого простору у великий і
складний світ і вже тоді він знає, що перед ним стоїть виразна мета і досягти
її він будь-що мусить. Автор показує початок становлення і самовизначення
особистості вже з раннього дитинства. Саме в дитинстві починає формуватися
особистість і У.Самчук показує особливий вплив на це родинного виховання з
притаманними йому певними формами духовності, зокрема релігійною. Своєрідними
етапами становлення особистості є історичні події, в потік яких вписано
особистий час героїв Самчука.
Пошук відповіді на питання „Куди тече та річка?” – це свого роду початок пошуку
життєвого шляху, що приводить у подальшому до зрілого питання: „Куди прямує
Батьківщина та яке її місце в світі?” Сам У.Самчук дає наступну відповідь на
запитання малого Володьки: „Хотілося сказати, що всі ріки, які в нас течуть,
вони течуть до Дніпра і вливаються в Чорне море” [157]. Це свідчить про те, що
всі шляхи ведуть до України та її місця у світовому просторі. Малий Довбенко
справжньої відповіді на своє питання ще не усвідомлює, але знає, що потрібно
йти у світ і шукати відповіді на свої питання. Хтось повинен був вказати дорогу
і ми бачимо у внутрішніх монологах головного героя своєрідні молитви на зразок:
„Як жити? Куди йти? Господи! Візьми мене за руку і веди...”[147, 155].
Сформований у дитинстві світогляд, спонукає Самчукового героя вивчитись і піти
в інший, ширший світ. Автор ретельно простежує становлення характеру Володька,
формування його світогляду, визрівання в ньому сильної особистості.
Процес становлення характеру свого героя, його моральне змужніння, пошук шляху
та мети життєдіяльності розкриває У.Самчук у романах „Волинь”, „Юність Василя
Шеремети”, „Кулак”.Трилогія „Волинь” відзначається „глибиною осмислення вибору
та місця людини і подій в національній історії” [48, 44]. Перший вибір Володьки
– це здобуття освіти. Далі постає вибір між „традиційною долею селянських
предків і шляхом у широкий незвіданий світ життя заангажованого в
суспільно-політичну, національно-визвольну боротьбу інтелігента...” [127, 3].
Духовна еволюція, саморозвиток людської особистості виникає в процесі
співтворчості зі світом. Конкретні шляхи для цього – справа власного вибору
особистості, особистого ризику віри і долі. Людина сама повинна вибирати свій
життєвий шлях і нести відповідальність за цей вибір. Які життєві шляхи обрати?
Куди спрямувати свої кроки, щоб з гідністю відповідати за свій вибір? Ось
питання, на які У.Самчук шукав відповідь у власному житті і які ставив перед
героями своїх творів. У „Волині” “послідовно зображується духовне становлення
героя, його болісні хитання, морально-філософські роздуми про шляхи пошуку себе
і сенсу життя, ...простір Володька Довбенка тісно переплетений з
„автобіографічною свідомістю людини”, в основі якої лежить хронотоп „життєвого
шляху шукача істинного пізнання” [19,14]. Володько усвідомлює, що його мета –
батьківщина і що йому потрібно вийти в світ аби здобути їй належне місце. В
розмові з батьком він переконливо
- Киев+380960830922