РОЗДІЛ 2
ПРАВОВИЙ СТАТУС СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ОБСЛУГОВУЮЧИХ КООПЕРАТИВІВ
2.1. Особливості правового статусу сільськогосподарських обслуговуючих
кооперативів
Світовий і український досвід свідчать про всезростаючу роль
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів для підприємницької та іншої
діяльності селян. В сучасних умовах, коли держава поступово передає
недержавному секторові виконання таких функцій у сільському господарстві як:
заготівля, збут і переробка сільськогосподарської продукції, забезпечення
виробників матеріально-технічними засобами, надання технічних і технологічних
послуг, створення і підтримка виробничої інфраструктури тощо – товаровиробники
досягають економічної стабільності спільними зусиллями через створення власних,
повністю ними контрольованих організацій на кооперативних засадах [35] [41 [35]
Мосійчук С., Зіновчук В. Кооперативний „вакуум” в аграрній політиці, або коли
ми навчимось жити своїм розумом?! / С. Мосійчук, В. Зіновчук // Голос України.
— 1997. — 13 берез.]. З цим пов’язано істотне зростання на сучасному етапі
реформування аграрних відносин ролі СГОК. Окрім зазначених причин, це ще
пов'язано і з тим, що селяни, одержавши землю у приватну власність, здебільшого
практично не є спроможними її раціонально використовувати. Вихід з цієї
ситуації вбачається принаймні у двох напрямках: 1) посилення протекціоністської
та дотаційної ролі держави у забезпеченні селян вигідними кредитами, лізинговою
системою тощо; 2) об'єднанні зусиль, матеріальних та фінансових ресурсів самих
селян через використання такого типу сільськогосподарського кооперативу як
СГОК.
Об'єктивності заради необхідно наголосити на тому, що в останні роки
„втручання” держави в аграрний сектор економіки стало більш виваженим та
розумним, що, зокрема, знайшло свій прояв у введенні єдиного фіксованого
сільськогосподарського податку [23] [42 [23] Про фіксований
сільськогосподарський податок : Закон України від 17 грудня 1998 р. / Верховна
Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 5–6. — Ст. 39.],
істотного вдосконалення умов кредитування, прийнятті конкретних положень
стосовно стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 – 2004
років, врегулювання процедур здійснення державної аграрної інтервенції [36] [43
[36] Про державну підтримку сільського господарства України : Закон України від
24 червня 2004 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України.
— 2004. — № 49. — Ст. 527.] тощо. На цьому фоні (і у поєднанні з ним)
активізація кооперативних можливостей самих селян стає особливо актуальною і
перспективною. Підтвердженням цього є власний український і міжнародний досвід
кооперування.
На сьогоднішній день в сільському господарстві кооперативні форми діяльності є
характерною рисою для більшості європейських держав. Згідно з офіційними
оцінками в світі є приблизно 1 млн. кооперативних організаційних структур з їх
понад 120 видами та різновидами [37, с.89] [44 [37] Волик А. М. Напрямки
розвитку сільськогосподарської кооперації в країнах ЄС / А. М. Волик //
Економіка АПК. — 1997. — № 1. — С. 89–92.]. І найвищі економічні показники в
сфері кооперативної діяльності в країнах Європейського Союзу належать
обслуговуючим кооперативам, які створюються сільськогосподарськими
товаровиробниками з метою поліпшення виробничого та іншого обслуговування їх
діяльності, а також для організації спільного виробництва.
В країнах Спільного ринку дві третини від загальної кількості всіх об'єднань
сільськогосподарських товаровиробників існує у формі обслуговуючих
кооперативів, яким вони віддали перевагу над формою простої асоціації чи
профспілки, вважаючи їх більш ефективними [38, с.40] [45 [38] Павлова Э. И.
Роль обслуживающих кооперативов в предпринимательской деятельности крестьян
// Предпринимательская деятельность в сельском хозяйстве России : правовые
вопросы / под ред. З. С. Беляева, И. А. Иконицкой. — М. : ИГП РАН, 1998. — С.
39–53.]. І такий вибір не є випадковим, адже використання кооперативної форми
обслуговування сільськогосподарських товаровиробників дає їм можливість
використовувати переваги великомасштабного виробництва, зберігаючи при цьому
повноту своєї економічної незалежності і свободу господарської діяльності.
Провідне місце в господарській діяльності таких кооперативів належить збору,
переробці і збуту сільськогосподарської продукції. Зокрема, на частку збутових
кооперативів північноєвропейських країн припадає від 50% (Фінляндія) до 70%
(Норвегія) всієї загальної економічної діяльності кооперативного сектора.
Висока питома вага кооперативів й у сфері харчової промисловості. У Фінляндії,
Норвегії, Данії вона досягає 50-55%. Постачання фермерам засобів та знарядь
виробництва займає друге місце за обсягами кооперативної діяльності їх
загальний сумарний обіг становить близько 30-35% всієї суми обігу кооперативів
[37, с. 90-91] [46 [37] Волик А. М. Напрямки розвитку сільськогосподарської
кооперації в країнах ЄС / А. М. Волик // Економіка АПК. — 1997. — № 1. — С.
89–92.].
На сьогодні в Україні складається багатоукладна економіка з різними формами
власності і господарювання і важливе місце в ній повинно належати СГОК, з якими
пов’язані великі надії на відродження і становлення агропромислового комплексу
нашої держави.
Для дослідження такого питання як правовий статус сільськогосподарського
обслуговуючого кооперативу слід зосередити увагу на загальному визначенні
поняття правосуб'єктності в теорії права та в аграрному праві. Саме на підставі
загальних положень, враховуючи специфіку та
- Киев+380960830922