РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Характеристика району досліджень
Дослідження проводили в межах Передкарпатської нафтогазоносної провінції, яка
належить до Західного нафтогазоносного регіону України. Розташована на
південному заході України ? у межах Львівської (рис. 2.1.1, в),
Івано-Франківської (рис. 2.1.1, б) та Чернівецької областей (рис. 2.1.1, а).
Тут активно добувають нафту у основних діючих нафтогазоносних родовищах:
Південно-Гвіздецьке нафтогазоконденсатне родовище (Івано-Франківська область)
належить до Бориславсько-Покутського нафтогазоносного району. Розташоване у
Надвірнянському районі Івано-Франківської області, на відстані 2 км від м.
Надвірна Приурочене до четвертого ярусу структури південно-східної частини
Бориславсько-Покутської зони. Південно-Гвіздецька структура виявлена в 1980 р.
Експлуатується з 1984 р [106].
Лопушнянське нафтове родовище (Чернівецька область), належить до
Більче-Волицького нафтогазоносного району. Розташоване в Чернівецькій області
на відстані 20 км від м. Вижниця. На території виділені два нафтогазоносних
комплекси: неогеновий ерогенний та мезозойський платформовий. Нафта легка,
слабо сірчана, мало парафіниста. [106, 107].
Бориславське нафтогазоконденсатне родовище (Львівська область) належить до
Бориславсько-Покутського нафтогазоносного району. Розташоване у Дрогобицькому
районі Львівської області на відстані 12 км від м. Дрогобич. Приурочене до
першого та другого ярусів складок північно-західної частини
Рис. 2.1.1. Райони проведення досліджень у межах Передкарпатської
нафтогазоносної провінції: Вижницький р-н Чернівецької області (а);
Надвірнянський р-н Івано-Франківської області (б); Дрогобицький р-н Львівської
області (в)
Бориславсько-Покутської зони та до Орівської і Берегової скиб Складчастих
Карпат. Відомі спроби промислового використання родовища в 1810- 1817 рр.
[106]. Бориславське родовище знаходиться в межах охоронної зони м. Борислав,
створюючи відповідне техногенне навантаження і в межах ландшафтного заказника
«Бориславський» [108].
Поблизу нафтогазоносних родовищ протікають малі річки, потенційними
забруднювачами яких, ймовірно, є нафтовидобувні підприємства. Для проведення
екотоксикологічних досліджень нами обрано наступні малі річки: Лекече, Стримба,
Тисмениця. Останні розміщені в безпосередній близькості від нафтових
свердловин, тому їх екологічний стан викликає тривогу.
Р. Стримба ? ліва притока р. Ворона, належить до басейну Дністра. Довжина
становить 44 км. Площа водозбору складає 130 км2, похил ? 4,0 м/км. Долина ?
асиметр. Річище помірно звивисте з перекатами [109].
Р. Тисмениця ? права притока р. Бистриця, належить до басейну Дністра. Довжина
49 км. Площа басейну ? 650 км2 [110].
Р. Лекече ? права притока р. Б. Черемош, належить до басейну Дунаю. Довжина 11
км. Площа басейну ? 43 км2 [111].
Для проведення досліджень на вищезазначених малих річках визначено наступні
створи відбору проб з урахуванням їх віддаленості від нафтової свердловини
(рис.2.1.2):
створ № 1 – контроль, на відстані 500 м до нафтової свердловини
проти течії річки;
створ № 2 – біля нафтової свердловини;
створ № 3 – на відстані 500 м після нафтової свердловини за течією річки;
створ № 4 – на відстані 1000 м після нафтової свердловини за течією річки.
Рис. 2.1.2. Схема відбору проб води
На основі запропонованих Булгаковим Н.Г. [112] рекомендацій щодо проведення
екологічного моніторингу нами розроблена алгоритм схема комплексної
екотоксикологічної оцінки малих річок в районах нафтодобування (рис. 2.1.3).
Дослідження здійснювали за 3-ма послідовними етапами.
Перший етап ? екологічна діагностика малих річок. Даний етап включає
гідрохімічний аналіз якості води малих річок в районах нафтодобування та
полягає у визначенні токсичних речовин, які можуть викликати погіршення якості
води.
Другий етап ? екологічна оцінка, тобто визначення змін екологічного стану малих
річок за показниками біоіндикаторів (діатомових водоростей і зообентосу) та
біотесторів у мікрокосмних моделях.
Третій етап ? екологічне прогнозування наслідків забруднення малих річок
нафтопродуктами. Прогнозування здійснювали на основі проведення регресійного та
кореляційного аналізу залежності вмісту нафтопродуктів у воді малих річок та
зміною тест-показників гідробіонтів, які формують трофічні ланки
мікроекосистем. За результатами рівнянь лінійних залежностей нами створена
комп’ютерна системна база даних для прогнозування наслідків забруднення малих
річок нафтопродуктами.
Рис. 2.1.3. Алгоритм-схема визначення екотоксикологічного стану малих річок,
в районах нафтодобування
2.2. Методи гідрохімічного аналізу води малих річок
Гідрохімічний аналіз малих річок за показниками О2, СО2, БСК5, ХСК, NO2-, NO3,
NO4+, нафтопродукти, здійснювали за загальноприйнятими у гідроекології методами
[113].
Розчинений у воді кисень визначали титриметрично йодометричним методом
Вінклера, який ґрунтується на взаємодії кисню із гідроксидом Мангану. Фіксацію
розчиненого кисню проводили на місці відбору проб. Вміст розчиненого кисню, мг
О2/дм3, знаходили за формулою:
, (2.2.1)
де С ? концентрація тіосульфату в молях екв/дм3;
V ? об’єм розчину тіосульфату, витрачений на титрування, см3;
V1 ? об’єм склянки, в яку відбирали воду, см3;
2 ? об’єм води, яка вилилась при фіксації розчиненого кисню, см3;
М ? молярна маса еквіваленту кисню, М = 8,0.
Діоксид (ІV) Карбон у воді визначали титриметрично. При титруванні карбонатом
Натрію води, яка містить Карбон (ІV) діоксид, у присутності фенолфталеїнового
індикато