РОЗДІЛ III
МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЯЄЧКА
ПРИ ЙОГО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ІШЕМІЇ,
ТРАВМУВАННІ ТА ГІПОКІНЕЗІЇ
Одним з підходів до вивчення функції органу в патологічних умовах є моделювання їх в експерименті на тваринах. Аналіз експериментального матеріалу забезпечує в подальшому вирішення клінічних проблем.
3.1. Морфофункціональні зміни в яєчку при ішемії
Нами вивчено стан яєчка і регіональний кровотік в ньому за умов хірургічного моделювання часткової ішемії органу на 20 щурах, 12 кролях і 8 собаках. Отримані результати досліджень сім'яника тварин за умов порушеної місцевої гемодинаміки практично однотипові, у зв'язку з чим будуть викладатися без чіткого їх розмежування. Таблиці морфометричних показників, що надані в роботі, наводяться з аналізу морфологічних даних сім'яників щурів, зважаючи на їх найбільшу кількість.
У експериментальних тварин в динаміці послідовно знижувався тургор шкіри калитки, відзначалась її гіпотермія. У більшості тварин яєчко на боці патології в ранні терміни експерименту було збільшене через набряк, при тривалому процесі розміри його зменшувались, збільшувалась щільність. Сім'яник ставав ціанотичним.
В біопсійному матеріалі яєчок спостерігались явища нерівномірного стазу крові в судинах венозної ланки. Тестикулярна артерія ставала ішемізованою. На зрізах яєчок на боці моделювання патологічного стану відзначався поліморфізм змін в різні строки експерименту - поряд з ділянками із значно порушеною структурою були ділянки із незначними змінами. Ступінь деструктивних змін органу знаходилась в прямій залежності від тривалості експерименту.
Зміни в яєчку на морфологічному рівні в умовах порушеної місцевої гемодинаміки відмічені нами вже через 2 тижні експерименту. В біоптатах всіх тварин відмічався незначний екстра- і інтрацелюлярний набряк, звивистість базальних мембран власної оболонки сім'яних канальців. Збільшувалась кількість мікроворсинок в цитоплазмі ендотелія кровоносних капілярів, спостерігався початок гофрирування еритроцитів, що свідчить про гіпоксичний стан органу. Посилювалась звивистість судин. В ядрах міоцитів стінок артеріол відзначався пікноз. Зустрічалися судини з набряком стінки. Звужені ділянки артеріол чергувалися з розширеними (рис. 3.1).
Внутрішньоорганні судини яєчка через 2 тижні експерименту були нерівномірного наповнення. Спостерігалось звуження просвіту артеріол і капілярів. В ендотеліальних клітинах спостерігався набряк, відзначалась проліферація ендотеліоцитів [31].
В посткапілярних венулах, яких ставало дещо більше, відзначалась посилена звивистість, нерівномірний застій крові. Мав місце виражений набряк їх стінок. Ендотелій судин теж був набряклий (рис. 3.2)
Загальну оцінку стану мікроциркуляції яєчка проводили шляхом підраховування кількості функціонуючих судин в 1 мм2 (в одиниці площі), тобто визначали щільність судинної мережі.
Вміст артеріол в одиниці площі через 2 тижні експерименту зменшився з 1,44±0,04 до 1,06±0,05 (р>0,05), звузився також їх зовнішній діаметр з 20,44±0,93 до 18,79±0,99 мкм (р>0,05). Зменшилась кількість капілярів в одиниці площі з 25,06±1,00 до 20,01±0,91 (р>0,05) та їх діаметр - з 4,81±0,20 до 4,54±0,21 мкм (р>0,05).
Кількість венул та їх діаметр в цей термін експерименту дещо збільшувалаись, з 4,87±0,25 до 5,49±0,20 (р<0,05) та з 27,04±1,21 до 27,99±1,37 мкм (р>0,05) відповідно (табл. 3.1, 3.2).
Зміни калібру артеріол, капілярів і венул вказували на порушення вазомоторних реакцій. В інтерстиціальній тканині через 14 діб експерименту відмічався екстра-та інтрацелюлярний набряк. Звивисті сім'яні канальці були нетипової форми, деякі з них містили в просвіті білкові маси та поодинокі десквамовані клітини сперматогенного епітелію. Кількість сім'яних канальців зменшилась відносно вмісту інтерстиціальній тканини (табл. 3.3). Спостерігалось укомплектування клітин Сертолі, але форма їх була неправильна. Ядра клітин Сертолі зберігали округлу форму.
Власна оболонка звивистих сім'яних канальців з 14 доби експерименту була потовщеною внаслідок набряку, в деяких місцях вона починала відшаровуватись. В місцях відшарування була порушена архітектоніка міоїдного шару, паралелізм між шарами порушувався, проте чотирьохшарова будова оболонки була збережена.
На 30 добу моделювання часткової ішемії яєчка розвивалась атонія шкіри калитки. Сім'яник мав ціанотичний відтінок, розміри його були зменшені.
Внутрішньоорганні судини були нерівномірного наповнення. Мала місце облітерація дрібних артерій, з ділянками склерозу м'язевої оболонки (рис. 3.3). В ендотеліальних клітинах спостерігались гіпертрофія і набряк, проліферація ендотеліоцитів (рис. 3.4).
Прекапілярні артеріоли через 1 місяць експерименту були нерівномірного наповнення, з ділянками склерозу адвентиційної та м'язевої оболонок, а також з набряком гладком'язевих клітин (рис. 3.5, 3.6). Просвіт окремих судин був облітерований. До кінця 1-го місяця експерименту починалось склерозування стінки капілярів, спостерігались облітерація і запустіння їх просвіту. Кількість артеріол зменшувалась з 2,10±0,09 до 1,33±0,02 (р>0,05) в одиниці площі, зовнішній діаметр їх звужувався з 19,01±0,70 до 17,98±0,82 мкм (р<0,05). Аналогічна картина спостерігалась з боку капілярів - кількість їх в одиниці площі зменшувалась з 25,73±0,80 до 17,20±0,50 (р>0,05), діаметр звужувався з 4,84±0,13 до 4,61±0,20 мкм (р>0,05).
В посткапілярних венулах через 30 діб моделювання патологічного стану відзначалось посилення звивистості, нерівномірний застій крові. Мав місце виражений набряк стінок венул. Вміст венул в одиниці площі був нерівномірний, в більшості препаратів була підвищена кількість венул відносно контрольного органу.
Діаметр їх в експериментальних і контрольних біоптатах був майже однаковий (див. табл. 3.1, 3.2). Ендотелій венул в цей строк експерименту був набряклий, місцями гіпертрофований. В капілярах і венулах малого калібру ставала помітною агрегація еритроцитів, в просвіті венул - агр