Розділ 2
організація роботи та методи емпіричного дослідження професійного стресу
працівників ОВС
2.1. Методологічна схема побудови дослідження професійного стресу працівників
ОВС
Діючі нормативно-правові акти визначають коло вимог щодо фахівця конкретної
професії в межах органів внутрішніх справ (рис. 2.1). Але існують і конкретні
вимоги людини до фахової діяльності. Серед 436 респондентів - курсантів
юридичного, соціально - психологічного факультетів та факультету кримінальної
міліції Національного університету внутрішніх справ, а також 147 фахівців
органів та підрозділів УМВС України в Харківській області зі стажем роботи від
5 до 10 років такими вимогами були названі наступні (див. рис. 2.2.).
Рис.2.2 Вимоги людини до фахової діяльності.
Рис. 2.1 Сучасні вимоги до фахівця органів внутрішніх справ.
Саме розбіжність між вимогами професії до людини та людини до фахової
діяльності, на наш погляд, призводить до професійного вигорання, професійної
деформації та професійного стресу працівника ОВС.
На основі узагальнення різноманітних точок зору в межах сучасного стану
розвитку вчення про психологічний та професійний стрес, методологічною схемою
даного прикладного дослідження стало висунуте нами положення про різні рівні
аналізу механізмів розвитку стресу у працівників органів і підрозділів
внутрішніх справ, згідно якого:
на рівні макроаналізу професійного стресу ми зможемо одержати цілісний опис
факторів ризику оперативно - службової діяльності в термінах
причинно-наслідкових відносин;
аналіз на рівні проміжного опосередкування стресу дозволить врахувати
індивідуально - психологічні особливості працівника правоохоронних органів і
його особистий досвід подолання стресових ситуацій;
рівень мікроаналізу, що відбиває психологічні механізми адаптації конкретного
працівника ОВС до стресогенних умов, дозволить прогнозувати виконання
конкретних оперативно - службових задач і поведінкових актів.
Трьохрівневий аналіз механізмів розвитку професійного стресу у правоохоронців
дозволив нам запропонувати наступну модель професійного стресу працівника ОВС
(рис. 2.3).
На основі поетапного аналізу структурних компонентів запропонованої моделі
професійного стресу працівника ОВС були розроблені рекомендації для
цілеспрямованої діяльності обласних Центрів практичної психології УМВС України
з питань зниження рівня психічних втрат та психічної недієздатності серед
правоохоронців:
запропоновано підхід щодо професіографічного опису основних професій
правоохоронної діяльності та розглянута його дієвість на прикладі упорядкування
професіограми міліціонера патрульно-постової служби;
Рис. 2.3 Модель професійного стресу працівника ОВС
на основі проведеної класифікації ризиконебезпечних ситуацій, що виникають у
діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України, упорядковані дві
групи факторів, які мають сильний психологічний вплив на працівників
правоохоронних органів;
на основі упорядкування основних видів правоохоронної діяльності за
привабливістю та престижем узагальнені основні фактори (демотиватори), що
негативно впливають на престиж та привабливість професій в межах ОВС;
проведена класифікація причин помилкових дій працівників ОВС на основі їх
індивідуальних особливостей;
з метою прогнозування успішності виконання складних оперативно – службових
завдань розроблена та запропонована формула коефіцієнту успіху та шкала
індивідуальної екстремальності;
розроблена експрес – діагностика визначення типів нервової системи у
працівників ОВС з PTSD;
проведений аналіз найбільш ефективних персональних та організаційних стратегій
боротьби з професійним стресом;
розглянуті основні концептуальні підходи та принципові позиції щодо організації
та надання психологічної допомоги працівникам ОВС.
Відзначено, що організаційний підхід до вирішення проблеми професійного стресу
працівників правоохоронних органів повинен складатися з трьох основних етапів:
перший етап, що припускає вивчення організації оперативно - службової
діяльності органу (підрозділу) внутрішніх справ із метою виявлення так
називаних "стрес - центрів";
другий етап, що припускає основні блоки розв'язання проблеми. Такими, стосовно
до діяльності правоохоронних органів, можуть бути:
зміна організаційної структури, системи звітності або підпорядкованості в
рамках підрозділу (наприклад, недосконала система підпорядкованості призводить,
як правило, працівників міліції в стан безпорадності);
визначення поняття "гарна робота";
виявлення рівня напруги, що випробовує рядовий виконавець;
проведення дослідження ефективності роботи з особовим складом: наскільки
раціонально здійснюються добір, розстановка і навчання кадрів;
визначення ефективності системи стимулювання оперативно - службової
діяльності.
Третій етап, що припускає:
зміни в устаткуванні і плануванні службових помешкань;
удосконалювання системи звітності і підпорядкованості між підрозділами
(природно, специфіка міліції припускає тільки обмежені зміни подібного виду);
внесення змін у функціональні обов'язки працівників ОВС;
уточнення і роз'яснення задач і обов'язків правоохоронців;
посилення допомоги з боку керівництва і колег;
реорганізацію системи добору, розстановки і навчання кадрів, удосконалювання
стимулювання їхньої службової діяльності.
2.2. Загальна характеристика груп досліджуваних та методів дослідження
Дослідно–експериментальна робота проводилась в Національному університеті
внутрішніх справ, 27 райвідділах УМВС