РОЗДІЛ 2
УМОВИ, МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Вищі рослини, які складають рослинну спільноту являються ланцюгом єдиної
складної системи – біогеоценозу, між компонентами якого існує постійна
взаємодія. Рослини едифікаторів культурних фітоценозів виділяють у навколишнє
середовище різноманітні речовини, взаємодія рослин у біогеоценозі складається
на основі складного комплексу дії екзометаболітів рослин-продуцентів на
фізіолого-біохімічні процеси, які протікають у одиноких рослин інших видів.
2.1. Матеріали досліджень
Польові досліди проводили у 1977-1986 рр. і 1990-2000 рр. на дослідному полі
Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва та в
учгоспі “Комуніст” університету. За даними А. А. Казакова, М. І. Лактіонова
[140], грунти дослідного поля представлені потужними чорноземами на лесових
породах і червоно-бурих глинах і займають 94,9% його площі. За механічним
складом це важкосуглинкові грунти, які мають рН 6,7, тобто значення близьке до
нейтрального, гідролітична кислотність 1,3. Потужність гумусових горизонтів
дорівнює 90-120 см. В орному горизонті 0-20 см міститься до 5,35% гумусу,
кількість якого поступово зменшується з глибиною. Грунти дослідного поля
відносно однорідні, що є однією з умов одержання достовірних результатів і
володіють високою родючістю. Зона, в якій розміщене дослідне поле університету,
відноситься до підзони нестійкого зволоження північно-східного Лісостепу
України [ ].
Об’єктами досліджень були представники родини Poaceae; Tr. durum Desf. 2n=28;
Tr. aestivum L. 2n=42; Secale cereale L. 2n=14; Tr. аestivum forme 2n=42.
Види злаків, які використовувалися в експериментах, представлені сортами ярої
твердої пшениці Харківська 46, Харківська 5, Macome (hordeiforme), Саратовська
53, Саратовська 40 (melanopus), м’яка пшениця, Саратовська 29, Mano
(lutescens), Грекум 114( graecum), Siete cerros 66 (erythroleucon), Red river
68, Індія 6006, Саратовська 53 (erythrospermum). Яре жито у дослідах
представлено сортами Ленінградське місцеве і Somro (K 9693, Німеччина).
Озима пшениця в експериментах представлена сортом м’якої пшениці Миронівська
808 (lutescеns).
Яре тритикале в дослідах був представлений сортом Аїст Харківський. Елітне
насіння сортів, що використовувалися в експериментах, щорічно отримували в
лабораторії рослинних ресурсів Інституту рослинництва ім. В.Я.Юр’єва
Української академії аграрних наук.
Сорти ярих злаків, які використовуються в експериментах, володіють рядом
господарчо-біологічних ознак, корисних для сільськогосподарського виробництва,
а також широко використовуються у селекційній роботі, що і стало основним
критерієм їх вибору як вихідного матеріалу для дослідів.
Повна характеристика сортів наведена в багатьох вказівках з апробації
сільськогосподарських культур, а також каталогах світової колекції лабораторії
рослинних ресурсів Інституту рослинництва УААН.
З метою вивчення взаємодії рослин різних видів злаків створювали штучний
агрофітоценоз, в якому співвідношення рослин пшениця : жито становило: 1:75;
1:100; 1:125; 1:150. Співвідношення тверда : м’яка пшениці становило: 1:175;
1:200; 1:225; 1:250. Площа ділянки 10 м2, повторність 4-х кратна. Посів
проводили вручну. В кожний рядок висівали по 45 насінин, на кожну ділянку – по
2900. ділянки розміщували по повторенням систематичним методом. Протягом
вегетаційного періоду пильно стежили за характером росту і розвитку рослин у
відповідності з методикою держсортовипробування сільськогосподарських культур
[216].
Озиму пшеницю розміщували по чорному пару, еспарцету та кукурудзі на силос.
Площа ділянки 100 м2, повторність чотирикратна. У виробничих дослідах площа
ділянки обмежувалася кордонами поля, але обов’язковою умовою було наявність
контролю, площа якого дорівнювала 2 га при трикратній повторності. Виробничі
досліди проводилися в учгоспі “Комуніст” на загальній площі 250 га щорічно та
колективних і фермерських господарствах Сумської, Харківської та Донецької
областей.
Відповідно до рішення Головного управління сільськогосподарських вузів МСГ СРСР
результати дослідів по використанню екстракту для допосівного обробітку насіння
озимої пшениці перевірялись в 1980-1981 рр. у восьми учбово-дослідних
господарствах сільськогосподарських вузів України і Курського
сільськогосподарського інституту.
2.2. Умови проведення дослідів
Велика різноманітність і динамічність агрометеорологічних умов у часі
(1977-2001 рр.) зумовлюють неоднозначний їх вплив на ріст і розвиток рослин. З
одного боку це ускладнює процес аналізу, а з іншого, дає можливість ширше
дослідити багатогранність зв’язку між погодними умовами і продуктивністю
зернових культур.
Інформаційною базою такого аналізу стала метеостанція ХНАУ
ім. В. В. Докучаєва з багаторічним (з 1945 р.) рядом спостережень. Враховуючи
тривалий період проведення дослідів, ми приводимо ці показники у таблицях за
останні дванадцять років. При цьому використовувались показники: середня
місячна температура повітря, сума опадів за місяць, сума активних температур
вище 100С і гідротермічний коефіцієнт Селянінова (ГТК). Два останніх
розраховувались за період активної вегетації та за період вегетації зернових
(квітень-липень) окремо (табл. 2.2.1– 2.3.3). Систематика цих показників за
ознаками режимів зволоження і тепловою виявила декілька основних варіантів
погодних ситуацій.
Таблиця 2.2.1
Середня місячна температура повітря у порівнянні з кліматичною нормою, 0С
(метеостанція ХНАУ ім. В. В. Докучаєва)
Місяць
Роки досліджень
Середня багаторічна
1991
1992
1993
1994
1995
19