РОЗДІЛ 2
КОЗАЦЬКА СТАРШИНА АРМІЇ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
2.1. Гетьман Богдан Хмельницький і його оточення
Повстання 1648 року очолив чигиринський сотник Богдан Хмельницький, який був
обраний на Січі гетьманом. Генеалогія Хмельницьких є наріжним каменем родоводів
української козацької старшини, хоча в родоводі Богдана більше запитань, ніж
відповідей [1076, 269]. Невдомі дід і баба, залишається дискусійним питання
походження батька гетьмана Михайла. Ще на початку століття кращий знавець
архівів з цього питання І.Каманін довів, що Михайло Хмельницький з'явився на
Чигиринщині десь у 70-80-х роках ХVI ст. і вважав, що родом він був із
київської міщанської родини [1018, 1] (що ніяк не заперечує його шляхетського
походження). Наявність у Києві його власності - Хмельницького двору - означає
родову причетність до цього міста.
М.Максимович називав батьківщиною Михайла Лисянку [1169, 687], але слушним є
зауваження М.С.Возняка, що на час народження Богдана Хмельницького Лисянки ще
не існувало [921, 95]. О.Маркевич вважав його вихідцем із Хмільника [1175,
347], М.Петровський - переяславським козаком.
Ю.Г.Гербільський з цього приводу писав: “Михайло Хмельницький у 90-х роках ХVI
ст. служив у Жовківському замку і тут пройшли дитячі роки Богдана. Цілком точно
встановлено, що вчився він в одній із львівських шкіл, а значить, і жив у
Львові принаймні 4-5 років. Є також відомості, що молодий Богдан брав участь в
обороні Жовкви від татар” [943, 64-65]. Сучасники ж вважали його вихідцем із
Молдавії. У новітній фундаментальній монографії, присвяченій Богдану
Хмельницькому, це питання спеціально не розглядається, але автори стоять на
точці зору, що Михайло – виходець із західноукраїнського регіону [1368, 34].
Зрозуміло, що без притягнення нових джерел (прямих чи дотичних) цю проблему
розв’язати неможливо. У Чигирині 1600 р. зафіксований отаман Михайло Лаврикович
[753, 15]. Не виключено, що це і є Михайло Хмельницький. У 1615 р. фіксується
чигиринський козак Максим Михайлович, який продав землі іншому козаку Івану
Волевачу, який також може бути сином Михайла Хмельницького.
З точки зору генеалогії не можна обійти питання про матір Богдана. Брак джерел,
здавалось би, назавжди поставив крапку на інформації про цю жінку. Враховуючи,
що вона народила у 1595 р. (Богдана) і близько 1620 р. (Григорія), то дату її
народження слід віднести десь до 1575-1579 рр. Після загибелі чоловіка мати
Богдана Хмельницького вдруге вийшла заміж за шляхтича Василя Шишку-Ставецького,
що свідчить на користь її шляхетського походження [984, 96]. У неї від цього
шлюбу був син Григорій.
Відомо, що Григорій Васильович Ставецький у 1647 р. вийшов з Чигирина до
Московської держави з дружиною, вдовою-козачкою Якушковою Агаповою. Від
попереднього шлюбу вона мала чотирьох дітей: Івана (бл.1634-1649-?), Гафію
(бл.1639-1649-?), Оникія (бл.1641-1649-?), Параску (бл.1646-1649-?). Як бачимо,
вдовою вона стала близько 1646 р. у віці (1634-16=1618) щонайменше 28 років. Її
ж другий чоловік повинен був мати щонайменше такий же вік. Після переходу до
Білгороду дружина Григорія Ставецького народжує уже спільну дитину – Федора
(бл.1647-1649-?). У грудні 1649 р. Григорій Ставецький знаходився в Білгороді і
маємо його свідчення про свого батька, тобто другого чоловіка вдови Михайла
Хмельницького: «отец де его Потрекеевского повету служит королю жолнерскую
службу и ныне жив в литовской стороне» [735, Т. ІІ, 296].
Зі Ставецькими мали родинні зв’язки відомі шляхетські роди Тишкевичі, Проскури
(дружиною Павла Ставецького (?-1619) була N Проскура), Ковалевські (Христина
Ставецька була дружиною Ковалевського (1643) [556, 206]), Васильківські. Дві
останні родини взяли активну участь у козацтві. Яна Ковалевського бачимо серед
козацьких ватажків ще у 1618 р. у Фастові [723, 213]. Не виключено, що з
материнського боку Хмельницьким був свояком перекладач при гетьмані, а потім
генеральний суддя в 1655-1658 рр. Іван Ковалевський. Про Петра Васильківського
є згадка у В.Липинського «у 60–тих роках овруцький і київський полковник на
боці Речі Посполитої, власник Каменя, одружений з Софією Ставецькою, залишив
численних нащадків, між ними сина Івана, прихильника Дорошенка» [1160, 196].
Подружжя Хмельницьких мало синів Богдана, N (був у 1648 р. полковником
сосницьким), можливо, Захарія, мали, щонайменше, трьох доньок.
N Михайловича Хмельницького слід шукати за реєстром 1649 р. у полковому
товаристві чернігівському, оскільки полк Сосницький став сотнею і пізніше
увійшов до цього адміністративно-територіального формування [1066, 22]. І,
дійсно, у полковому товаристві Чернігівського полку фіксується Юсько
Хмельницький. Це, в свою чергу, дає підстави вважати його братом Богдана [823,
478].
N Михайлівна (?-1603-1619-?) була одружена з Семеном Бережецьким. Вони мали
синів Прокопа, Григорія. Цікаво, що Семен Бережецький козакував у Кальницькому
полку, в Бабинській сотні (1649) [823, 281]. Не виключено, що це батько Прокопа
("кревний" Хмельницького) [715, 277].
У жовтні 1648 р. згадується, що в "городе Нежине урядник, козачей атаман,
запороского гетмана Хмельницкого племянник, Прокоп Бережицкий" [735, т.ІІ, 78].
Надалі Прокіп Семенович (?-1619-1671-?) – шляхтич з роду
Некрашевичів-Бережецьких - був наказним полковником чигиринським і, відповідно,
сотником чигиринським. У реєстрі 1649 р. він зафіксований серед визначного
товариства, що не мало урядів [823, 27].
Вперше згадується як наказний полковник чигиринський березнем 1662 р.
Наступного року після обрання Петра Дорошенка генеральним осавулом змінив його
на чигиринському полковництві. При гетьмануванні Дорошенка знову став
полковником чиг
- Киев+380960830922