Розділ 22 Статуту встановлював правила проведення зборів членів братства і
обрання нових братчиків. Церковний писар записував у спеціальну книгу всіх
братчиків. Новообрані братчики повинні були щорічно в дні святкування Михаїла і
Гаврила, а також Всіх Святих приносити пожертву на церкву. З церкви вони в свою
чергу отримували для богослужіння одну свічку, один хліб і паперову іконку
святого[ccxxix].
Після досягнення двадцятирічного віку чоловіки, записані у книгу, мали право
брати участь у зборах братства і мали щорічно робити внески на потреби громади.
Збори братства проводилися в церкві[ccxxx]. На них обирали раду братчиків та
управителів церкви і розглядали злободенні питання. Збори відбувалися лише при
наявності не менш як 24 братчиків.
Рада 12-ти обиралася строком на один рік, а з них таємним голосуванням обирали
ще 6 осіб ? керівне ядро церковної громади, до якого входили протектор,
управляючий, лампадарій, ключник, епітроп та ідромеліон. Протектор виконував
обов’язки наглядача церкви. Він стежив за виконанням Статуту, виплатою
грошового жалування, збиранням пожертв, призначав дати зборів тощо. Управляючий
слідкував за виконанням священиками своїх обов’язків, оздобленням храмів,
приготуванням святкових трапез для братчиків, вирішував питання земельних
ділянок, що перебували в розпорядженні церкви. Лападарій відповідав за
виготовлення свічок для продажу та освітлення храмів. Великий ключник керував
церковною сторожею і відповідав за майно, що зберігалося братчиками та
купцями-орендаторами в церковних приміщеннях і підвалах. Епітроп повинен був
щосуботи і щонеділі збирати з церковною тарілкою милостиню. Обов’язки шостого
братчика ? великого ідромеліона ? начальника церковного сануна були зазначені у
31 розділі Статуту, який О. Дмитрієвський не встиг надрукувати.
Слід зазначити, що багато статей Статуту не були запроваджені у життя, а деякі
передбачені ним посади практично не функціонували. У зв’язку з цим у 1773 р.,
після 24 років бездіяльності, для подолання кризової ситуації греки прийняли
ряд важливих рішень щодо внутрішнього устрою Братства і привели Статут до
відповідності з потребами часу.
Слід зазначити, що причиною внутрішніх суперечностей і навіть ворожнечі між
гілками влади став розподіл адміністративних посад між греками, що мешкали в
м. Ніжині та інших містах. Це підтверджує аналіз тих змін, які були відзначені
у 1773 р. ревізійною комісією. У її короткому висновку в числі інших причин
зокрема підкреслювалося: по-перше, „Братство Ромеев Нежина в этот период
состоит из избранных в качестве судей из числа всего Братства наших шести
братьев Ромеев, из которых три являются живущими в Нежине греками, и три ? из
числа иногородних”[ccxxxi].
Це пояснювалося тим, що грецькі судді зосереджували в своїх руках величезну
владу, найважливішою умовою примирення було встановлення рівноваги в питаннях
судочинства між тими, хто проживав в м. Ніжині і іногородніми греками. Саме
тому в результаті тривалого процесу переговорів і обміну грамотами між обома
конфліктуючими сторонами судова влада була порівну розділена між ними.
Відповідно до договору грецькі судді на підставі жалуваних грамот повинні були
здійснювати судочинство відносно греків, а також їхньої челяді на основі
грецького закону, мови і звичаїв; захищати честь, чистоту і права
греків-купців; а також нерухоме майно греків від посягань місцевої влади.
Згідно з договором тільки грецькі судді мали визначати не тільки збори 12
грецьких старост або 24 старійшин братства, але і загальні збори. Жодне із
зборів братства не вважалося законним, якщо в його роботі не брали участь
грецькі судді.
Шість членів грецького суду мали приносити присягу на святому Євангелії, а
також присягу, текст якої був направлений братству Малоросійською Генеральною
Канцелярією. Грецькі судді, що обиралися на два роки, повинні були чесно
виконувати свій обов’язок як по відношенню до імператора, так і стосовно
братства. Замість обрання дванадцяти членів братства, як це передбачалося
першим Статутом, було запропоновано вибирати чотирьох старост, а також
головного церковного діловода-скарбника.
На зборах 1 жовтня 1760 р. було вирішено, що кожний купець братства повинен
виплачувати податок у розмірі півшеляга з кожного рубля доходу. За підрахунками
цих зборів можна судити про масштаби діяльності греків в економіці Російської
імперії та України. Поза всяким сумнівом: найважливішою подією в житті греків у
XVIII ст., яка символізувала єднання греків, стало підписання 1 травня 1773 р.
угоди про мир і злагоду між греками, що проживали в Ніжині, та іногородніми
членами братства[ccxxxii].
Цьому також сприяла ухвала членів братства, прийнята у 1773 р. Вона містила
наступні пункти. 1. При зверненні до уряду або яких-небудь державних структур з
проханнями, навіть якщо справа торкалася постійно мешкаючих в Ніжині або тільки
іногородніх греків, до складу делегації належало включати повноважних
представників від обох сторін. 2. До складу суду повинні були входити по три
представники від греків Ніжина і по три ? від іногородніх, а до складу
церковних старост ? по дві особи від кожної сторони. 3. Всі витрати Братства
розділялися на всіх без виключення греків. 4. Пожертвування на відновлення
храму Всіх Святих вносилися відповідно до можливостей кожного. Наприкінці цієї
ухвали ліворуч були проставлені підписи 60 греків, що проживали в Ніжині,
праворуч ? 63 підписи іногородніх греків[ccxxxiii].
Суперечливі інтереси різних станів у м. Ніжині відобразилися в наказах від
міста, опублікованих у „Материалах Екатерининской законодательной
комиссии”[ccxxxiv]. З усіх ук
- Киев+380960830922