РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПАРАМЕТРІВ ЕМПІРИЧНИХ МОДЕЛЕЙ СТАНОВЛЕННЯ САМОРЕГУЛЯЦІЇ МАЙБУТНІХ РЯТІВНИКІВ
2.1. Діяльнісний вимір та його параметри: готовність до саморегуляції, самосуб'єктна дія як опредметнене самосуб'єктне регулювання мотивації
Проблема саморегуляції у професійній діяльності рятівників пов'язана з різними аспектами психологічної науки. Її розв'язання неможливе, в першу чергу, без осмислення досягнень та знахідок, зроблених вченими в царині загальнотеоретичних та методологічних проблем психології (К.А.Абульхановою-Славською, Л.І.Анциферовою, Б.Г.Ананьєвим, Л.П.Буєвою, Л.С.Виготським, В.В.Давидовим, Г.С.Костюком, О.М.Леонтьєвим, Б.В.М'ясищевим, Б.Ф.Ломовим, А.В.Петровським, С.Л.Рубінштейном, А.А.Смирновим, Д.М.Узнадзе, Д.Б.Ельконіним та ін.).
Саморегуляція людини виявляється не тільки у системі прагнень, але й у системі дій: людина більше за все проявляється та формується у діяльності. Діяльність важлива не тільки як своєрідний індикатор саморегуляції людини, а також як шлях формування саморегуляції, причому, ця функція діяльності, яка породжує, є психологічно вирішальною, якнайважливішою у порівнянні з функцією, що проявляє. Ці загальновідомі положення повністю стосуються сфери саморегуляції суб'єкта, але щодо реального, конкретного дослідження саморегуляції, то на цьому рівні проявляється методична не визначеність загальної проблеми: невирішеність у тому, що необхідним є своєрідний "переклад" відомих методологічних категорій і понять теоретичної психології.
Що таке саморегуляція на її реальному психологічному рівні. На наш погляд, головним у дослідження є питання: що таке саморегуляція на її реальному психологічному рівні, в якому вигляді та виконанні, вона підлягає аналізу у конкретному науковому дослідженні. Так, наприклад, коли перед нами праця рятівника, то принципово важливо знати: де саме тут "саморегуляція", з чого вона складається, як пов'язана з психікою, людиною. Для несуперечливих відповідей на ці питання недостатньо однієї тільки теорії. Необхідна достатня методична, операціональна розробленість схеми наукового аналізу. У роботі поставлено завдання розробити методичний, операціональний аспект схеми наукового аналізу.
Започатковано розв'язання проблеми у працях, аналіз яких ми проводимо у процесі викладення матеріалу.
Відомо, що в методологічній концепції О.М. Леонтьєва, поняттю "діяльність" належить одне з центральних міс[U120]ць [ 228 ]. Якщо використовувати термінологію Є. Г. Юдіна, діяльність стала пояснювальним принцип[U121]ом [ 400 ], і, "...між діяльністю як пояснювальним принципом і діяльністю як предметом вивчення існує суттєва різ[U122]ниця" [400 ]. Головною ця різниця стає у практиці дослідження.
Функція самосуб'єктного регулювання мотивації. Практиці проведення досліджень пропонується логічний хід, який полягає у психологічному ототожненні предмета і мотиву діяльності. Щоб певна дифузна активність, пов'язана з наявною потребою, переросла у цілеспрямовану діяльність , необхідно "опредмечування потреби" у мотиві. "Потреба отримує свою визначеність тільки у предметі діяльності: вона має як би знайти себе в ньому. Оскільки потреба знаходить у предметі свою визначеність ("опредмечується" в ньому), даний предмет стає мотивом діяльності, тим, що її спону[U123]кає" [ 232, с.312]. "... Предмет діяльності є її моти[U124]в" [ 229, с.58].
Якщо виходити з того, що, за визначенням, такий збіг існує завжди, то факт його наявності не потрібно спеціально встановлювати, тоді терміни "предмет" і "мотив" для конкретної діяльності стають синонімами. Один заміняє другого і щось одне з них можна просто не розглядати, виключити із психологічного аналізу діяльності. Наприклад, при вивченні саморегуляції не досліджувати предметну сторону діяльності. Чи навпаки, аналізуючи предмет діяльності, залишити осторонь саморегуляцію та її аспекти.
На нашу думку, вилучення одного з цих понять, призведе до помилок не тільки термінологічних, але і методологічних.
Отже, при переносі окремих положень багатопланової концептуальної схеми на практику можливі помилки, тому що, аксіоматичне твердження тотожності предмета і мотиву у діяльності, спрощує реальну методику психологічного дослідження діяльності та її саморегуляції.
Звернемося до динамічної схеми саморегуляції (див. схема 1.)
Щоб із потреби виникла власне саморегуляція, потреба має "опредметниться", знайти себе в мотиві, який стане предметом суб'єктної регуляції мотивів. Підкреслимо опосередкованість, двосторонність і множинність зв'язків потреби та мотиву. Мотив, який виник, видозмінює вихідну потребу. Для того, щоб уникнути схематизації та спрощення звернемося до прикладу.
"Людина їсть шоколад не тому, що відчуває потребу в шоколаді. Факт існування шоколаду веде до появи такої потреб[U125]и" [ 230, с. 6].
Звичайно, якщо б не було шоколаду об'єктивно, суб'єкт не знав про його існування, не було б і суб'єктивного прояву саморегуляції, коли бракує такого продукту. Але об'єктивної наявності речі не достатньо для існування однойменної потреби та розгортання процесу саморегуляції. Мало знати, що певний предмет є у світі. Необхідно також, щоб саме він був необхідним, потрібним і доступним людині. "Потреба у шоколаді" не виведена з одного тільки шоколаду. В ній існує, насамперед, суб'єкт з його досвідом, бажаннями, цінностями, емоціями і тому подібними суб'єктивними феноменами не біологічної природи, які зумовлюють множинність зв'язків саморегуляції.
В нашій динамічній схемі саморегуляції стрілки мають іти від потреби самореалізації до мотиву, причому не до єдиного, а до цілого їх набору, до динамічної і взаємо підпорядкованої системи - мотивів шляхів, засобів, способів саморегулювання. Кожен мотив описує і перетворює лише частину загальної потреби, яка не зводяться до простої суми всіх їх разом.
Наявність потреби може проявитись по-різному: "про потребу нічого не можна сказати інакше, як мовою мот[U126]ивів" [ 231, с.