Розділ 2. Аналіз результатів емпіричного дослідження особливостей образу довкілля у підлітків
2.1. Методи дослідження образу довкілля у свідомості підлітків
Зазвичай у психології (як і в інших природознавчих і суспільних науках) використовуються такі методи дослідження, як спостереження та експеримент (лабораторний, природний, формуючий). Спостереження передбачає не лише опис зовнішнього явища, а й пояснення його внутрішньої сутності. Крім того, застосовується аналіз продуктів діяльності (зокрема, малюнків), який досить широко використовують при вивченні екоорієнтованої конструктивної чи деструктивної поведінки та проявів свідомості. На особливу увагу заслуговують і тести, за допомогою яких вимірюються розбіжності між індивідами або між реакціями одного й того ж самого індивіда в різних умовах*.
Щодо місця досліджуваного психічного явища відзначимо, що образ можна вважати системоутворювальним компонентом свідомості [68]. Тому при вивченні образу довкілля ми базуємося на ідеї про три його складові (О. М. Леонтьєв) - значення (1) як індивідуальну систему, що дається у єдності з чуттєвою тканиною (2), яка пов'язує через перцепцію свідомість із предметним світом та особистісним змістом (3), що, у свою чергу, зумовлює пристрасність свідомості та її зв'язок з мотиваційно-потребнісною сферою людини. Незважаючи на неадитивність, незвідність до звичайного додавання різних даних складових, кожну з них можна розглядати окремо.
Як підкреслює Л. С. Виготський, аналіз проблеми свідомості не може бути іншим, ніж метод семантичного аналізу, тобто вивчення значення слів, причому під останнім розуміється сукупність ознак, які служать для класифікації. Більш розгорнуто визначає поняття "значення" О. М. Леонтьєв ["Проблемы развития психики", 1959, с. 290]: як "ставшее достоянием моего сознания обобщенное отражение действительности, выраженное человечеством и зафиксированное в форме понятия, знания или даже умения как обобщенного "образа действия", нормы поведения и т. д.". Ним виділяється два взаємопов'язаних рівні значень. "Буденні поняття" становлять собою значення, що задаються через безпосереднє співвіднесення найменувань і об'єктів або їх класів. Певною надбудовою над буденними поняттями є наукові, які визначаються через інші наукові поняття або через чуттєве сприйняття. Водночас наукові поняття перетворюють буденні, включаючи їх до себе. Прикладом можуть слугувати такі поняття, як "поведінка", "особистість", "хвилі", "гроші" та багато інших, які, хоч і становлять собою буденні поняття, входять до системи певних наукових понять.
На тлі безлічі значень виділяється особистісний зміст - індивідуальне ставлення суб'єкта до світу. Тут можна говорити про "значення значень" для особистості, яке може набувати форми неусвідомленої установки, емоцій та приводити до трансформації його самого, а, отже, і образу світу в цілому. Втім, як зауважує В. Ф. Петренко, проблема особистісного змісту, або, більш широко, впливу емоцій на семантичну організацію значень поки що залишається маловивченою [91].
"Чуттєва тканина свідомості" представлена у формі образів, вражень, уявлень; безпосередньо пов'язує суб'єкта із зовнішнім світом.
Стосовно останньої складової слід зауважити, що хоча форма, окремі ознаки - елементи образу, їх зв'язки і входять до чуттєвої тканини, остання може згортатися, "стушовуватися", заміщуватися, не руйнуючи і не викривлюючи предметності образу [68]. Це твердження безпосередньо стосується образів рівня уявлень, зокрема образу довкілля.
Тому ми досліджували специфічні прояви саме двох компонент свідомості стосовно довкілля: "значення" як презентації у свідомості та "особистісного змісту" як емоційного забарвлення, ставлення до нього. Методи, що використовувалися в цьому дослідженні, відповідають засобам вивчення даних елементів свідомості та застосовуються в практичній психології. До них належать:
- психосемантичні методи;
- проективні методики;
- тестування.
З психосемантичних методів аналізу значень перш за все слід згадати дослідження О. Г. Шмельова, В. Ф. Петренка. Останній, зокрема, виділяє:
1. Метод суб'єктивного шкалювання, запозичений з класичної психофізики, як найпростіший спосіб отримання матриці семантичної схожості. Перед досліджуваними ставиться завдання оцінити подібність значень за деякою шкалою. Після цього будується матриця відстаней або, навпаки, схожостей, а на її основі - лінійний простір мінімальної розмірності, де відстані між шкальованими об'єктами подібні до початкових. Іншими словами, завдання зводиться до визначення проекцій точок на деякі координатні осі, виходячи з відомих відстаней між ними в n-мірному лінійному просторі. В галузі екологічної психології цей метод було застосовано Т. Г. Івановою при дослідженні екологічних цінностей у суспільній свідомості. Різним віковим і соціальним групам (студентам і фахівцям гуманітарних і технічних спеціальностей) пропонувалося виконати ранжирування за ступенем актуальності тверджень екоцентричної і антропоцентричної спрямованості. Отримані дані аналізувалися з огляду на міжгрупову схожість або відмінність. Виявилось, що ранжовані ряди екологічних цінностей відрізняються не за віковою, а за соціальною належністю респондентів. У "гуманітаріїв" превалює біоцентризм, тоді як людям із закінченою або незакінченою технічною освітою (так званим "технарям") притаманний прагматизм.
2. Метод "асоціативного експерименту" є одним з найбільш популярних та розроблених. Тут досліджуваному пред'являється слово-стимул, і він повинен назвати асоціації, що при цьому викликаються. Можливий як "вільний асоціативний експеримент", де досліджуваний не обмежений у виборі асоціацій, так і "спрямований асоціативний експеримент", у якому поняття обмежуються рамками певного класу об'єктів (наприклад, об'єкти живої природи, пов'язані із поняттям "оточення"). Перевага даного методу полягає в його простоті та зручності застосування. Як "асоціативний експеримент" можна інтерпретувати пе
- Київ+380960830922