розділ 2.2). З огляду на різнорідні вікові групи досліджуваних проводили тільки порівняльне вивчення діаметрів просвіту і товщини стінки привідної та відключеної кишок.
Для цього ми застосували введення спеціальних коефіцієнтів (К і K1, Р і P1):
,
де D1 - діаметр стоми на рівні м'язово-апоневротичного шару;
D2 - діаметр інтраабдомінальної частини привідної кишки.
,
де S1 - товщина стінки термінального відділу привідної петлі;
S2 - товщина стінки кишки на всій її протяжності.
Для характеристики еволюції змін морфометричних співвідношень діаметру і товщини стінки відключеної кишки нами застосовані інші коефіцієнти (К1 і Р1).
,
де D3 - діаметр відключеної кишки;
D4 - діаметр нормальної кишки.
,
де S3 - товщина відключеної кишки;
S4 - товщина нормальної кишки.
Це дозволило виключити необхідність зіставлення діаметру і товщини стінки функціонуючої кишки з нормою відповідного віку та зосередитися тільки на зв'язку розрахованих коефіцієнтів з ускладненнями у вигляді евагінації чи різного ступеня стенозу стоми та характером функціонування останньої, а також на динаміці морфометричних параметрів не функціонуючої кишки в залежності від строку відключення її від пасажу. Результати розрахунків відображені у табл. 4.1 - 4.2.
Параметри вимірювання відділів привідної кишки з часом зазнавали еволюційних змін, які насамперед визначалися диспропорцією між зовнішнім діаметром стоми на рівні черевної стінки та відповідним діаметром інтраабдомінальної частини даного відділу кишечника. Ця різниця безпосередньо корелювала з характером функціонування стоми, темпами росту дитини і практично не залежала від терміну існування стоми. Найбільш виражена диспропорція спостерігалася у дітей, яким стома була накладена у періоді новонародженості.
Підтвердженням цього є наявність у дітей контрольної групи еволюційних змін в усіх випадках декомпенсованого стенозу (7) та у 82,8 % субкомпенсованого (24 дитини). У 3-х спостереженнях субкомпенсований стеноз розвинувся при стомуванні кишечника у перші місяці життя. У більш старших дітей диспропорційний стеноз був зумовлений ранніми ускладненнями періоду формування стоми (некроз, ретракція, парастомійне нагноєння). Евагінація спостерігалася також у 6 з 11 дітей, яким стома була накладена у новонародженості при явищах мегаколону. При зіставленні характеру функціонування стоми з розрахованими параметрами виявлено, що "ідеальною" є стома у стані компенсованого стенозу.
Таблиця 4.1
Співвідношення розрахованих коефіцієнтів у залежності від наявності еволюційних ускладнень
з боку привідної кишки
Характер
ускладненняПривідна кишкаКоефіцієнти*К-сть
хворихКлубоваВисхіднаПоперечно-ободоваНизхіднаСигмо-подібнаКРЕвагінація233-30,94 ? 0,171,45 ? 0,2911СтенозКомпенсований1564-50,74 ? 0,130,99 ? 0,1230Субкомпенсований6321170,40 ? 0,081,25 ? 0,1129Декомпенсований--4120,23 ? 0,031,42 ? 0,197Усього231213227--77 Примітка. * - отримані дані статистично достовірні (p ? 0,05).
Таблиця 4.2
Співвідношення розрахованих коефіцієнтів з боку відключеної ободової кишки у різні строки існування стоми
Строки відключенняКоефіцієнтиКількість спостережень
(n = 78)ДостовірністьК1Р1До 3 місяців0,94 ? 0,061,05 ? 0,0820p ? 0,05Від 3 до 6 місяців0,81 ? 0,151,00 ? 0,1220p ? 0,05Від 6 до 12 місяців0,64 ? 0,070,98 ? 0,1220p ? 0,05Від 1 до 3 років0,56 ? 0,070,93 ? 0,1015p ? 0,05Більше 3 років0,44 ? 0,240,94 ? 0,423p ? 0,05
Збільшення коефіцієнта К (до 1) призводить до виникнення евагінації. При цьому наявність великого пролапсу з тенденцією до защемлення різко погіршувала випорожнення, що призводило до престомічного коліту чи ілеїту. Зменшення коефіцієнта К (до 0,5-0,25) було характерним для прогресуючого стенозу з вираженою затримкою хімусу, дилатацією термінального відділу привідної кишки та глибокими дисбіотичними розладами.
Що стосується динаміки змін товщини інтраабдомінальної частини термінального відділу кишки зі стомою, то еволюція останньої також відбувається залежно від наявності чи відсутності ускладнень у вигляді евагінації та різного ступеня стенозу, досягаючи крайніх значень при тривалому пролапсі або некомпенсованому звуженні. Отримані результати вважаємо достовірними (р ? 0,05).
Таким чином, розраховані коефіцієнти досить об'єктивно відображають диспропорції з боку привідного до стоми відділу кишки.
Що стосується відключених відділів, то розміри їх залишалися в межах вікової норми при терміні відключення кишки від 2 тижнів до 3 місяців (7 хворих).
Абсолютні величини вимірювань різних анатомічних відділів відключеної кишки при більш тривалому виключенні її з функції (від 4 місяців до 8 років) виявилися зменшеними у порівнянні з нормальними віковими параметрами ободової кишки. Різниця статистично достовірна (р ? 0,05).
З аналізу отриманих даних випливає, що після 3 місяців виключення кишки з функції розміри усіх анатомічних відділів відключеної кишки прогресивно зменшуються при зростанні тривалості існування стоми. Найбільшому скороченню підлягають усі відділи відключеної кишки в інтервалі 4-12 місяців. Окремо обчислювали морфометричні параметри прямої кишки, оскільки виявлено, що ступінь її інволюції зменшувався дещо інакше у порівнянні з іншими відділами ободової кишки (табл. 4.3). При цьому, якщо тривалість виключення перевищує 1 рік, то пряма кишка більше не скорочується, її зменшені розміри відносно норми стабілізуються, у той час як сигмоподібна, низхідна та висхідна кишки продовжують зменшуватися у розмірах. Це, очевидно, пов'язано з анатомо-фізіологічними властивостями прямої кишки, яка має виражений м'язовий каркас і виконує резервуарну функцію, а м'язи діафрагми таза і промежини підтримують ампулу прямої кишки у постійному об'ємі на відміну від інших відділів товстої кишки, що знаходяться у спалому стані через відсутність функціонального навантаження.
- Киев+380960830922