РОЗДІЛ II
ПЕРЕКЛАДАЦЬКА АДАПТАЦІЯ: ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
Переклад культурно зумовлених типів текстів, до яких відносяться прагматичні
типи текстів, ускладнюється тим фактом, що адекватне сприйняття ПТ залежить від
того, наскільки він відповідає стереотипам очікування аудиторії ПК. Зрозуміло,
що тут йдеться про текст-типологічні стереотипи очікування, які в обох
культурах мають певні інтегральні та диференційні ознаки. З позицій
прагматичних аспектів перекладу найбільш складним питанням залишається проблема
читацького сприйняття ПТ. Специфіка прагматичних тексів полягає у тому, що
вони, з однієї сторони, програмують свою структурно-композиційну та
лексико-семантичну модель, а з іншою – програмують текст-типологічне читацьке
сприйняття типу тексту. Відомо, що в перекладознавстві вже розроблено питання
про жанрово-стилістичну домінанту (школа проф.. М.О.Новикової) але уточнення
потребує лише той факт, що запропонована модель опрацьована переважно на
матеріалі текстів художньої літератури. Щодо прагматичних типів текстів, ми
вимушені констатувати практичну відсутність у перекладознавчих наукових
розвідках розробленої системи перекладацьких завдань, стратегій та тактик,
необхідних при перекладі прагматично заданих типів текстів. Кожне повідомлення
формується згідно законам побудови жанру (типу тексту) і в межах одного й того
ж самого жанру але з урахуванням різниці аудиторій, змінюється як
структурно-композиційні, так і лексико-семантичні його ознаки. Тому, з огляду
перекладацьких задач актуальним убачається виокремлення інтегральних та
диференційних ознак типу тексту в зіставлюваних лінгвокультурах. Побудова
лінгвокультурної моделі прагматичних типів текстів дозволить перекладачеві
визначити ті зони текст-типологічних ознак, збереження/незбереження яких при
перекладі прямо впливають на адекватність сприйняття цього типу тексту в
іншокультурі. Виокремлення інтегральних та диференційних ознак типів текстів в
обох культурах вбачається необхідним саме для практики перекладу, оскільки
впливає на вибір перекладацьких тактик в процесі роботи з текстами. Домінування
інтегральних ознак свідчить на користь збігу в текст-типологічних стереотипах
очікування аудиторій ВТ і ПТ, і навпаки, вищість диференційних ознак
заздалегідь доводить, що стереотипи очікування розходяться і, чим більше таких
ознак, тим більше відчутним є культурно зумовлене текст-типологічне розходження
аудиторій ВТ і ПТ. Для перекладача це означає, що у випадку, коли на всіх
рівнях тексту диференційні ознаки нарощуються, переклад передбачає застосування
менш формалізованих і більше креативних засобів перекладу. Так, з огляду
структури тексту, його обсяг може розширюватись / скорочуватись, що відповідно
прогнозує застосування редукції / ампліфікації / елімінації. Послідовність
інформації також може підлягати транспозиції, уключаючи реверс сильних позицій
тексту. З точки зору лексико-семантичної специфіки тексту можна говорити про
застосування лексико-семантичних трансформацій різного рівня складності.
Наприклад, збільшення кількості синонімічних відповідників, у тому числі
контекстуальних синонімів (термін Р.П.Зорівчак), призведе до залучення таких
«складних» трансформацій, як розвиток значення, цілісна заміна висловлення.
Переклад символіки ВТ (у випадку високого рівня його варіативності оцінної
семантики) потребує адекватного вибору серед символічних варіантів, які
представлені в культурі ПТ. Специфіка функціонування лінгвоконцептів у ВТ у
першу чергу маніфестується в кількісному / якісному наповнені слотів. Таким
чином, домінування інтегральних чи диференційних ознак впливає на вибір
перекладачем між репродуктивною та адаптивною стратегією в процесі перекладу
того чи іншого прагматичного типу тексту. З цих позицій адаптація постає
перекладацькою стратегією, зорієнтованою на одержувача інформації, а відтак –
на адекватне сприйняття прагматичного типу тексту.
І ще: не дослідивши моделі побудови прагматексту, ми не можемо стверджувати, що
певні ознаки відносяться до інтегральних, а решта – до диференційних
текст-типологічних ознак, обумовлених лінгвокультурної специфікою аудиторії ВТ
і ПТ. Саме модель прагматексту уможливлює окреслення границь застосування
адаптації. Для деяких прагматекстів відсутність адаптації може призвести до
хибних текст-типологічних асоціацій, у свою чергу, надлишкова перекладацька
адаптація може спричинити неможливість ідентифікації типу тексту або сприйняття
цього тексту як екзотичного.
Таким чином, основне завдання розділу полягає у визначені інтегральних та
диференційних текст-типологічних ознак прагматексту, у побудові
лінгвокультурологічної моделі прагматичних текстів обраних дискурсів, а також в
аналізі характеру розподілу інформації при зсуві (перекодуванні) одного типу
тексту в інший в межах парадигми прагматекстів. До парадигми прагматичних
текстів належать: словникова стаття тлумачного й енциклопедичного словників,
навчальний тип тексту (підручник з політології та гомілетики), політичний
виступ (політична промова), проповідь і політичний рекламний текст (або
агітка).
Прагматичний потенціал, змінюючись від типу тексту до типу тексту за принципом
наростання, змінює також і співвідношення власне перекладу й адаптації, що, у
свою чергу, свідчить про адаптивний потенціал типу тексту. Тобто, пропорції
адаптації залежать від домінування прагматичної функції. Спираючись на
зазначений підхід, ми й розглядаємо типи лексико-семантичних, структурних
транспозицій, які застосовуються під час внутрішньомовного
(внутрішньокультурног
- Киев+380960830922