РОЗДІЛ 2
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА В РЕГІОНІ
2.1. Природно-економічні особливості Полісся
Полісся займає північну та північно-західну частину території України. До його
складу входять північні частини Сумської, Чернігівської, Київської,
Житомирської, Рівненської, Львівської та Волинської областей. На півночі воно
межує з центральним Поліссям Білорусі і частково з Російською Федерацією.
Звичайно, чіткі межі, які розділяють досліджуваний регіон і інші агрокліматичні
зони, провести неможливо. Географічно найбільш правильним є проводити
розмежування за районами областей України (75 поліських районів). Проте для
спрощення збору і обробки статистичних даних Державний комітет статистики
України виділяє Полісько-Закарпатський регіон, до складу якого входять
Житомирська, Волинська, Львівська, Рівненська, Чернігівська, Закарпатська і
Івано-Франківська області. Власне до Полісся відносяться перші п’ять областей,
що, на нашу думку, є розумним компромісом між географічною точністю та
складністю ведення статистичного обліку. Таким чином, дослідження дисертаційної
роботи будуть проводитися за даними по цих п’яти областях.
Рельєф зони рівнинний з загальним схилом на північ. Природний ландшафт Полісся
– масиви лісів, особливо в північній і в північно-західній частині. Ґрунтовий
покрив дуже складний, що обумовлено як наявністю великої кількості ґрунтових
відмін, так і дуже частим чергуванням їх на відносно невеликих ділянках
території [108; 110].
Найбільшу площу серед орних земель зони займають низькородючі
дерново-підзолисті супіскові грунти, які відрізняються доброю водопроникністю і
підвищеною кислотністю. Високі врожаї сільськогосподарських культур на цих
грунтах можна отримувати при їх вапнуванні і систематичному внесенні підвищених
норм органічних і мінеральних добрив [113, с.19].
Регіон характеризується помірним у відношенні термічного режиму і режиму
зволоження кліматом, який отримав назву: Лісовий атлантично-континентальний.
Захід відрізняється коротким прохолодним і похмурим літом, м’якою зимою і
надлишковою кількістю опадів. Східна частина зони відзначається порівняно більш
теплим і сухим літом, температурні умови холодної пори року тут суворіші.
Середня тривалість періоду інтенсивної вегетації становить 90 – 125 днів. Річна
сума опадів складає 550 – 700 мм, більша частина їх (66 – 70%) припадає на
теплу пору року [113, с. 20, 21].
В цілому температурні і кліматичні умови Полісся сприятливі для вирощування
високих урожаїв більшості сільськогосподарських культур. Основним напрямом
більш ефективного використання природних ресурсів агрокліматичної зони є
розумна меліорація земель, а також поліпшення їх водно-фізичних властивостей
шляхом вапнування і регулярного внесення великих норм мінеральних і особливо
органічних добрив [125]. Як відмічено в розділі 1 дисертаційної роботи,
природні умови регіону надзвичайно сприятливі для ведення молочного
скотарства.
Великий вплив на якість сільськогосподарської продукції має стан, в якому
знаходиться оточуюче природне середовище. Майже всі наявні екологічні негаразди
України (в т. ч. і Полісся) залишились у спадок від радянських часів. Як
зазначають вчені, тодішня економічна система сприяла нераціональному
використанню ресурсів та надмірному споживанню енергії, не визнавала вартості
природних ресурсів, наголошувала лише на виробництві і кількісних цілях, не
створювала стимулів збереження та сталого використання природних ресурсів і
навколишнього середовища [100, с.5].
Окремі вчені зазначають, що землеробство України характеризується спадом
виробництва продукції, виснаженням землі, руйнацією матеріально-технічної бази,
зменшенням обсягів капіталовкладень, наростанням соціальної напруженості. На
їхню думку, найбільш суттєвим фактором вирішення проблеми землеробства
майбутнього буде стабілізація землекористування на основі зменшення кількості
землі в обробітку мінімум на 10 млн. га (порівнюючи з 1990 р.) і переведення її
в природні кормові угіддя, в тому числі майже 2 млн. га під заліснення[134].
Слід вказати на проблему забруднення грунтів зони важкими елементами. На
Житомирщині лабораторією грунтів державного управління в 1999 році було
відібрано 190 проб. З них виявлені такі перевищення граничнодопустимих
концентрацій: за вмістом нітратів – 15 випадків через надмірне застосування
добрив; міді – 41, внаслідок безконтрольного використання препаратів боротьби з
хворобами рослин; свинцю – 16 на територіях, прилеглих до автомобільних шляхів
[136]. Значна кількість проб, які свідчать про завищені концентрації в грунтах
шкідливих речовин техногенного походження (72 з 190, або майже 38%), однозначно
вказує на серйозні екологічні проблеми.
Необхідно торкнутися негараздів, пов’язаних з аварією на ЧАЕС. Економічна шкода
від цієї аварії, що сталася 26 квітня 1996 року, становила 128,1 млрд. доларів
США станом на 1998 р, більша частина якої припадає на непрямі втрати (втрата
доходів від виведених з експлуатації земель, підприємств та інше – 117
мільярдів доларів США, або 91,3% [100, с. 43]).
Результатом катастрофи стало радіоактивне забруднення сільськогосподарських
угідь сумішшю продуктів ядерного розпаду і нейтронної активації. Зона
радіоактивного забруднення формувалась у відповідності з метеорологічними
умовами переносу повітряних мас, забруднених радіоактивними речовинами, які
надходили із зруйнованого блоку станції.
Основними радіонуклідами, які визначають радіаційний стан на забрудненій
території, на цей час є цезій-137 і стронцій-90. Надходження цих радіоактивних
елементів в організм людини з продуктами харчування
- Киев+380960830922