РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ МЕТОДІВ І КРИТЕРІАЛЬНОЇ БАЗИ
ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
ОБМЕЖЕНИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Науково-методичні засади аналізу обмежень соціально-економічних систем,
обумовлених сучасними проблемами розвитку виробничих відносин
Процеси розвитку соціально-економічних систем і зокрема їх економічної
складової нерозривно пов’язані з поняттям «обмеженість». Проблема обмежень є
ключовою в історії розвитку суспільства, особливо на сучасному етапі
соціально-економічних відносин. Тому практичний облік даного чинника у
соціально-економічному розвитку суспільства та виробничих систем є однією із
основних задач дослідження. Виступаючи категорією значною мірою відносною,
облік даного чинника на практиці є достатньо складною задачею, що в принципі не
є підставою для непрямого обліку даного чинника або неврахування його взагалі.
Не дивлячись на те, що проблема обмеженості взагалі та обмеженості ресурсів
зокрема в аналізі виробничо-господарської діяльності згадується досить часто,
досить важко знайти як загальне (узагальнююче) визначення поняття
«обмеженість», так і методику її обліку в економічному аналізі.
У виробничо-господарській діяльності будь-якого підприємства (в розвитку
будь-якої відкритої стаціонарної системи) можна виділити певні етапи розвитку,
яким характерні відповідні умови (параметри) діяльності. Такі зміни параметрів
завжди обумовлені певними причинами – внутрішніми чи зовнішніми. В процесі
свого розвитку суб’єкт господарювання стикається з певними явищами, діями, які
змінюють процеси його розвитку, що склалися до того. Назвемо подібні явища, дії
і чинники обмеженнями [93, 94].
Наочним проявом проблеми обмеженості в практиці соціально-економічних відносин
є проблема обмеженості ресурсів, які використовує підприємство в своїй
виробничо-господарській діяльності.
Ресурс – це будь-яка субстанція, що здатна завдяки своєму енергоінформаційному
потенціалу задовольняти потреби людства (в тому числі будь-яких відкритих
стаціонарних систем). Тут ми навмисно уникаємо визначення «природний» до
категорії «ресурс» оскільки, наприклад, такий вид ресурсу як інформація зовсім
не обов'язково має природний характер, як такий що має природне (натуральне)
походження, а не є «справою рук» людини.
Перш за все, слід внести деяку визначеність і ясність в трактування таких
термінів, які досить часто використовують як синоніми і чітких розмежувань між
якими практично не виділяють при розгляді питань обмеженості ресурсів:
недостатність (scarcity (англійською) – термін, що часто використовується в
закордонній науковій літературі), обмеженість, недоступність (доступність),
неприпустимість (допустимість). Для більш повного відображення нашого підходу
можна представити всі ці терміни в логічному ланцюжку (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Ланцюжок логічного взаємозв’язку термінів
На приведеному рисунку можна відзначити такі його складові і їх значення в
логічній послідовності.
Недостатність (рідкість) – мається на увазі проблема недостатності ресурсів
будь-якого виду, що використовуються чи можуть бути використані у
виробничо-господарській діяльності.
Обмеженість – проблема, що є наслідком проблеми недостатності ресурсів (1), яка
полягає в практичній неможливості йти будь-яким з гіпотетично можливих шляхів
розвитку виробничих систем і людства взагалі.
Наслідком проблеми обмеженості є два об’єктивно вимушених шляхи розвитку:
допустимий (3) – такий, що полягає у використанні доступних ресурсів за
допомогою існуючих технологій і неприпустимий (2), що полягає в неможливості
використання з певних причин (недосконалість та/чи відсутність технологій та
методів управління, нерозвідані і недоступні ресурси, недосяжність внаслідок
простого не володіння інформацією про потенційно можливі шляхи залучення та
подальшого економічного розвитку) тих або інших ресурсів.
Розподіл – шлях, яким рухається переважна більшість економічних систем за
наявності доступних ресурсів (4), зокрема як ринкова, так і соціалістична
(комуністична) і інші сучасні види організації соціально-економічних систем.
Стратегія полягає у розподілі (та/або перерозподілі) і споживанні наявних
ресурсів. Шлях «фільтрації» ресурсів з використанням корисної (з точки зору
керівника процесу розподілу) їх частини і можливим скиданням відходів
(наслідком чого може бути забруднення НС).
Характерною ознакою сучасного етапу розвитку соціально-економічних відносин,
яка впливає на використання наявних обмежених ресурсів, є споживчий тип цих
відносин, що полягає у задоволенні фактично необмежених потреб людства та
необмеженого зростання попиту на всі види ресурсів.
Стійкий розвиток – шлях розвитку відносин у системі «людина – навколишнє
природне середовище», що базується на їх гармонійному розвитку без заподіяння
суттєвого збитку один одному (5). Розвиток даного наукового напряму був
започаткований [115] в рамках існуючого розподілу ресурсів. Однак, поступово
він змінювався і перетворювався на принципово новий шлях розвитку, що базується
на передових інноваціях, принципах інформаційної економіки [100] та
інформаційного суспільства, на розвитку не просто без завдання збитку
навколишньому природному середовищу, а з відновленням і відтворенням природних
умов. Перспективою (метою, ідеалом, можливо навіть недосяжними повною мірою)
даного напряму розвитку є перехід до нового шляху розвитку на сучасному етапі
соціально-економічних відносин (6): альтернативні джерела ресурсів, інноваційні
методи управління [145], передові технології (в галузі виробництва, фізики,
інформатики, екології, соціології, етики та ін.).
На підставі вищезазначеного
- Київ+380960830922