РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТИКИ МИТНОГО ПРОТЕКЦІОНІЗМУ НАПРИКІНЦІ ХІХ - НА ПОЧАТКУ ХХ ст.
2.1. Роль митної політики у міждержавних відносинах
Митна політика, як категорія державно-правових відносин, викликає науковий і практичний інтерес як у визначенні її функцій і змісту, так і стосовно її впливу на економіку, фінанси, геополітичні інтереси держави. Тривалий час у наукових дослідженнях поняття "митна політика" не застосовувалась як самостійний науковий термін, а ототожнювалася з торговельною політикою та митною справою. Враховуючи - усе це - митну політику держави в загальному вигляді можна визначити як систему політико-правових, економічних, організаційних, дій спрямованих на реалізацію й захист зовнішньоекономічних інтересів держави з метою динамічного здійснення політичних, соціально-економічних перетворень. Митна політика у даному випадку виступає як складова зовнішньої політики держави. В умовах формування й розвитку нових соціально-економічних відносин у суспільстві митна політика набула значення засобу вирішення внутрішньо економічних завдань, бо - вона покликана стимулювати багатосторонній розвиток вітчизняної економіки, надати їй нові імпульси розвитку та захищати її від проникнення зовнішнього руйнівного економічного впливу.
Формування митної політики безпосередньо пов'язане з такими принципами, як протекціонізм і фритредерство. У період формування фритредерських тенденцій економісти "англійської" школи Адам Сміт і Девід Рікардо не визначали митну політику як самостійну, а розглядали її як складову загального комплексу торговельних відносин. Відстоюючи позиції радикальної космополітичної економічної системи, вони не помітили того, що державна митна політика створює конкурентноздатного національного виробника і стимулює створення й розвиток нових виробництв. У той же час світовий досвід показує, що протекціоністські заходи виправдовуються лише в тому випадку, коли держава застосовує заходи щодо подолання економічного відставання, перебуваючи під економічним і політичним тиском промислово розвинутих країн. Різниця у всіх напрямках розвитку при цьому має суттєве значення, бо це загрожує втратою економічної й політичної суверенності. Митна політика в кожному конкретному випадку відображає інтереси держави, керуючись митними тарифами, які розробляються на засадах визначеної економічної та торговельної політики, виходячи з матеріальних і фінансових можливостей держави. На зміст митної політики впливають геополітичні тенденції: вони визначають необхідність враховувати національні інтереси, захищати економічні інтереси не тільки держави в цілому, але й окремих регіонів країни, де з`являються прояви економічної експансії з боку іноземних країн. На прикладі Півдня України ми можемо спостерігати прояв регіоналізації митного протекціонізму. У 1884, 1887, 1891 роках ухвалюються Закони про мито для захисту вугледобувного й металургійного комплексу України від конкуренції з боку британських експортерів вугілля, які діяли лише в портах Одеси, Миколаєва, Херсона, Маріуполя, на залізницях півдня України. Якщо мито на імпортне вугілля на західному кордоні імперії складало 1,5 коп., на Півночі (Архангельський порт) імпорт вугілля був безмитним, то на території Південних губерній воно складало - 6,5 коп. за пуд [82, 112].
З другої половини ХІХ ст. світове суспільство вступає на шлях економічного й політичного розвитку, коли великого значення набувають ідеї протекціонізму. Цей політичний курс охоплював промисловість, торгівлю, транспорт, освіту. Фактично він охоплював усі сфери економічного й політичного життя суспільства, держави. Д.І.Менделєєв так характеризував цей політичний курс: " Промислово-торговельну політику країни не можливо вірно розуміти, якщо розуміти під нею тільки одні митні податки. Протекціонізм - це вся сукупність заходів держави, які сприяють виробництву й торгівлі, від шкіл до зовнішньої політики, від шляхів до банків, від законоположень до всесвітніх виставок, від обробки землі до швидкості перевезень. І у цій суті не може бути державної практики, що не є властивістю протекціонізму. Він складає загальну формулу, у котрій мита лише невелика частка цілого" [121, 86]. Політика протекціонізму перетворюється на пануючу у багатьох державах світу у вказану добу. При цьому більшість урядів, видатних державних діячів спирались на ідеологію протекціонізму, автором якої був Фрідріх Ліст, німецький економіст, засновник німецької "історичної" школи. Його книга "Національна система політичної економії" 1841 р. свого роду реакція на універсальну теорію Адама Сміта, яка, на думку Ф. Ліста, непридатна для практичного використання. Згідно з ідеями Ф. Ліста, економічна теорія повинна пояснювати національні інтереси. На відміну від класиків вільного ринку або фритредерів, Ф.Ліст приділяв велику увагу економічній ролі держави. Він вважав, що кожна країна, якщо вона не бажає залишатись відсталою в економічному, культурному і політичному відношенні, повинна розвивати свою промисловість, а не займатися виключно сільським господарством. Але внутрішня промисловість не може розвиватися без допомоги держави, яка повинна захистити свою промисловість від іноземної конкуренції. А інструментом цього захисту були протекційні мита. Ф. Ліст не відмовляється у принципі від вільного обміну товарів, але він упевнений, що цей принцип на сучасному етапі міждержавних стосунків не може бути застосований. Представники "класичної школи" створили не політичну, а космополітичну економію, і виходили з того, що всі нації світу складають одне суспільство у постійному незмінному світі. Національна економіка повинна виходити з національної ідеї і вказувати, яким чином кожна нація при існуючому у даний момент положенні може зберегти й покращити своє економічне становище. Історичний досвід свідчить, що система протекціонізму може бути засобом досягнення національної незалежності та могутності. Застосування цієї політичної та економічної моделі урядами багатьох країн уплинуло на міжнародн
- Київ+380960830922