РОЗДІЛ 2
ТВОРЧІ ЗДОБУТКИ В.ПАЧОВСЬКОГО-ЛІРИКА
ПЕРІОДУ "МОЛОДОЇ МУЗИ"
Модерністські тенденції розвитку української літератури, типологічно споріднені з оновленням західноєвропейського мистецтва в другій половині ХІХ століття, проявилися в художній творчості багатьох письменників і Західної, і Східної України. Проте Галичина стала справжнім "п'ємонтом модерністичних літературних течій кінця сторіччя" [196,32]. І першим, свідомо організованим репрезентантом цього нового культурного руху стала львівська "Молода Муза".
Вичерпну інформацію про започаткування "Молодої Музи" та її естетичну стратегію дають публікації у журналі "Світ" [123], стаття О.Луцького "Молода Муза" [96], вступна стаття М.Рудницького до книги "Чорна Індія "Молодої Музи" [200], книжка спогадів П.Карманського "Українська Богема" [74].
Виникнення модерного літературно-мистецького угруповання "Молода Муза" пов'язане з появою в 1906 році журналу "Світ", у редколегії якого працювали В.Бирчак, П.Карманський, О.Луцький, М.Яцків. Цікавий спогад про момент заснування "Молодої Музи" як неформальної організації описує П.Карманський: "І дивним-дивом ще тоді (в р. 1906-ому по Христовому народженні) щось стукнуло до голови наскрізь практичному Будзиновському зробити рисковний крок, дати гроші на видання літературного журнальчику "Світ" і передати його редакцію в наші руки... От тоді-то починаються народини справжньої "М[олодої] Музи", яка сьогодні вже має свою незахитану позицію в історії нашого письменства..." [72,157].
Першу спробу глибокого осмислення культурно-естетичного феномену "Молодої Музи" здійснив Б.Рубчак у передмові до книги "Остап Луцький - молодомузець" (стаття опублікована у збірнику "Розсипані перли" під назвою "Пробний лет"). Б.Рубчак скрупульозно простежує першопричини виникнення модерних ідей на українському ґрунті, беручи до уваги широкий літературний контекст: від американського письменника Едгара По, через Шарля Бодлера і західноєвропейський символізм, до російського декадансу і найбільш наближеного до нас символізму "Молодої Польщі", що став, на його думку, безпосереднім каталізатором подібних процесів в українському мистецькому середовищі. З польською модерною були добре ознайомлені майбутні молодомузівці Б.Лепкий, який працював викладачем Ягеллонського університету, та О.Луцький, котрий деякий час перебував у Кракові. А у Львові в ті роки досить довго проживав представник "Молодої Польщі" Ян Каспрович [196,31].
Загалом "Молоду Музу", на думку М.Ільницького, слід розглядати як "ланку в системі взаємодії різних течій літературного руху кінця ХІХ - початку ХХ ст., фрагмент загальноєвропейської панорами, бо ідеї модернізму приходили на Україну різними шляхами, поєднуючись із деякими рисами попередньої реалістичної школи і набуваючи в українському національному середовищі нових ознак" [65,14]. Слушність подібних тверджень засвідчує і стаття О.Луцького в газеті "Діло", яку І.Франко назвав "маніфестом" "Молодої Музи".
О.Луцький у згаданій статті, що мала заголовок "Молода Муза", аналізуючи оновлюючі процеси у світовому письменстві, звертає увагу на глобальні зрушення в індивідуальній і суспільній свідомості, де "ломляться давні правди і поняття" і "з'являється тип людини, що стратила всяку віру і надію..." [96,175]. Центральними фігурами цього модерністського руху в Західній Європі автор статті вважає Ф.Ніцше, Г.Ібсена, М.Метерлінка, Ш.Бодлера. "Першою маркантною ластівкою сеї зміни" на українському ґрунті називає О.Кобилянську. П.Карманський згадує, що Люнатик (Остап Луцький) "цінив перед усіма Кобилянську і культ для неї поширював як міг; їй присвятив альманах "За красою", який мав бути маніфестом і символом віри укладчика і тих, що взяли участь у ньому" [74,56-58]. У вступній статті до цього видання О.Луцький висловив своє захоплення творчістю О.Кобилянської, репрезентуючи її як перший прояв в українській літературі широкомасштабного світового модерністського руху, зокрема символізму.
В альманасі "За красою"(1905), як і в збірнику "З-над хмар і з долин" М.Вороного, "розгорнений цілий спектр символістсько-неоромантичної образності (від декадентського до романтичного і навіть неореалістичного переломлення останньої)" [45,88]. Тут щедро представлена поезія молодомузівців (Б.Лепкого, П.Карманського, О.Луцького, С.Чарнецького, В.Пачовського), твори Лесі Українки, М.Коцюбинського, І.Франка, М.Чернявського, М.Вороного, Г.Хоткевича та інших письменників.
Лірична творчість В.Пачовського репрезентована у збірнику кількома поезіями, написаними трохи раніше (у 1902-1903 роках), та циклом "Мевина пісня". Оптимістичне світовідчуття ліричного героя поезії "Жайворонок", "з пісень якого ллється сміх - Весняний спів для всіх", зумовлює близькість поетики автора до романтичних традицій, що найбільше виявляється в його гордому самоутвердженні, у проголошенні своєї виняткової сутності:
Я чую серцем, знаю я,
Що пісня справдиться моя,
Мені в очах ясніє шлях:
Я божий віщий птах [144,721].
"Весняний" мотив, започаткований ще збіркою "Розсипані перли", асоціюється в поета з молодістю, позитивними оновлюючими змінами, хоч не позбавлений деякої абстрактності та риторичності.
В альманасі "За красою" був надрукований також вірш "Дзвонять дзвони вечір, сумно дзвонять нині...", що пізніше увійшов до збірки "На стоці гір". Мотив поезії має автобіографічні джерела: вірш створений після смерті матері у 1903 році, про що поет з гіркотою згадує в написаній у 30-х роках автобіографічній статті "Хуртовина мого життя": "Я приїхав - мені показали фіолетну книжечку моїх "Розсипаних Перел", що дав я їх мамі з присвятою. Мама до кінця життя тримала цю книжечку в руках, потішаючись, що принаймні та книжечка є біля неї - замість мене... Тоді станула мені перед очима остання сцена прощання матері зі мною, коли вона прочуваючи свою смерть, шептала зі сльозами: "Не буду тебе більше бачити, сину! Не буду, не буду...". І не бачила більше. Загасло серце, що ходило за мною, коли я стрибав над пропастями, по
- Київ+380960830922