РОЗДІЛ 2. становлення політичних теорій у міжнародному лівому русі
Вплив на становлення політичних доктрин сучасних лівих партій України мали не
лише їхня інтерпретація ортодоксального марксизму, а й ліві доктрини ХХ ст.,
зокрема лівоцентристські. Сучасна західна соціал-демократія веде своє коріння в
тому числі від К.Маркса, а її «ревізіоністська» теоретична традиція – від
Е.Бернштейна. Якщо за схемою періодизації європейського соціалізму,
запропонованою І.Пантіним /55/ [1) /55/ Пантин И.К. К логике теоретического
становления современного социализма. – С.115.]), погляди головного теоретика
німецької соціал-демократії К.Каутського знаходились у руслі «онтологічного
соціалізму», то Е.Бернштейн заклав традицію, яка полягала у відході від ідеї
про неминучість перемоги соціалізму. Він критикував термін «науковий
соціалізм», зазначаючи, що наука описує та пояснює існуючі факти, а
передбачення не входить до її функцій (хоча і не заперечував, що на підставі
сформульованих науковцями тенденцій можливо побудувати прогноз розвитку
суспільства). Отже, соціалізм не є реальністю, яку аналізує теорія, а
представляє цінність для соціал-демократії, на противагу іншим вірогідним
тенденціям розвитку. Соціал-демократи не повинні чекати розвитку подій, а,
активно впливаючи на сучасність, діяти в напрямку утвердження соціалістичних
принципів. Таким чином, по-перше, Е.Бернштейн актуалізував ціннісні моменти
марксизму, проблематику свободної волі, хоча й усунув надію на неминучість
соціалізму.
По-друге, суперечність між розумінням соціалізму як «соціально-економічного
ладу» та «завданням, що не припиняється – завойовувати свободу та
справедливість», вперше офіційно проголошеним в Бад-Годесберзькій 1959 року
програмі СДПН, на думку дослідників, стало одним з найважчих місць у
соціал-демократичній доктрині /56/ [2) /56/ Орлов Б.С. Берлинская программа
СДПГ в историческом контексте. – С.89.]). Цю суперечність слід інтерпретувати
як суперечність між порядком та рухом, між принципами партій та методами їхньої
інституціоналізації.
По-третє, новації Е.Бернштейна давали можливість розширити теоретичні
горизонти, що й зробила соціал-демократія у середині ХХ ст., відмовивши
марксизму в ідейній монополії. Проте це не означало ідеологічну всеядність.
«Духовними коренями демократичного соціалізму» визнаються «християнство,
гуманістична філософія, доба Просвітництва, вчення Маркса про історію і
суспільство, а також досвід робітничого руху ...ідеї про розкріпачення жінки»
/57/.
Найголовнішою тенденцією сучасного розвитку соціал-демократи вважають
збільшення загроз для життя людини – загрози війни, погіршення екології,
епідемії хвороб. Глобалізація загроз є результатом становлення світової
економіки. Нинішні трансформації соціал-демократи характеризують як «перехід
від індустріального виробництва до наукомісткого сервісного суспільства
майбутнього» /58/, до суспільства, де «домінування інформації та знання набуває
швидкості та розмірів, до цього часу не знаних в історії» /59/. Набуття знань
та культурних цінностей є результатом значною мірою індивідуальних зусиль.
Соціал-демократичні програми оперують поняттям «людський капітал». І це
наступна особливість сучасного перехідного періоду.
Ще однією рисою сучасного перехідного періоду соціал-демократи називають
згортання цілих галузей економіки та виникнення нових видів діяльності.
Оскільки такі зміни носять структурний характер, цю проблему не можна, вважають
соціал-демократи, вирішити за рахунок традиційних методів чи то ринкового, чи
то державного регулювання: «...Ані приватна, ані державна власність як такі не
є гарантією економічної ефективності чи соціальної справедливості» /60/.
Необхідно стимулювати внутрішні ресурси самоорганізації суспільства.
У документах соціал-демократів зазначено, що «нова економіка» веде до нових
видів несправедливості, в тому числі всередині розвинутих країн, посилює
нерівність між бідними та багатими націями. Тому поряд з позитивними ефектами
відкритої ринкової економіки «нерегульована глобалізація мала в останні два
десятиліття високу економічну та соціальну ціну» /61/. Внаслідок глобалізації
злиденність, яка до того часу локалізувалася в сільській місцевості,
переміщується до міст /62/. Від чого ж залежить, позитивним чи негативним буде
вплив техніко-економічних змін на характер праці? Нові технології підсилюють
тенденції до маніпуляції там, де «їхнє застосування однобічно зорієнтоване на
підвищення прибутку та інтереси можновладців» /57/.
Осмислення соціал-демократами наведених тенденцій зумовлює еволюцію смислового
наповнення їхніх базових цінностей. Ними залишаються свобода, солідарність та
справедливість, проте віднині усвідомлюється їхня взаємозалежність.
Соціал-демократи піддають критиці свою попередню політику за те, що «цінності,
важливі для усіх громадян, такі, як особисті досягнення та успіхи, дух
підприємництва, особиста відповідальність і почуття колективізму, ми занадто
часто ставили нижче за універсальне прагнення до забезпечення гарантій» /58/.
Водночас розуміння свободи відрізняє соціал-демократів від неолібералів.
Свободу вони визначають як «результат індивідуальних та спільних зусиль, які є
двома частинами одного процесу...» /60/, оскільки «тільки там, де реалізовані
соціальні права людини, всі члени суспільства можуть користуватися
індивідуальними правами» /57/. Таким чином, свобода у розумінні
соціал-демократів невіддільна від поняття солідарності. Останню Соцінтерн
визначає як «вираз нашої ідентичності». Визначення чер
- Київ+380960830922