РОЗДІЛ 2
КОМПЕТЕНЦІЯ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ
ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ КОНСТИТУЦІЙНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ Й ГРОМАДЯНИНА
2.1. Поняття компетенції, форм і методів діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних екологічних прав
Постановою Верховної Ради України від 23 березня 2000 р. "Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав і свобод людини" зазначено, що керівництво правоохоронних органів держави неспроможне забезпечити захист конституційних прав громадян України, захистити від злочинних посягань на їхнє життя, здоров'я та власність [21, ст. 193].
Верховна Рада України визнала роботу Міністерства внутрішніх справ України по захисту конституційних прав і свобод людини від злочинних посягань у процесі здійснення правоохоронної діяльності недостатньою.
Тому перш ніж з'ясувати особливості діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних екологічних прав людини й громадянина, нам слід визначити поняття компетенції, форм та методів діяльності зазначених органів.
Діяльність органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації конституційних екологічних прав людини і громадянина визначається обсягом і змістом їх компетенції та формами і методами роботи названих органів. Чітке визначення понять: "компетенція", "форми та методи" необхідно для теоретичного осмислення та практичного здійснення тих завдань і функцій, які стоять перед органами внутрішніх справ по забезпеченню реалізації конституційних прав, що є предметом нашого дослідження.
У відповідності з предметом дослідження нас цікавить діяльність органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації конституційних екологічних прав людини і громадянина. Органи внутрішніх справ в свою чергу складаються з органів міліції, органів пожежного нагляду, попереднього утримання під вартою, попереднього слідства та ін.
В подальшому ми звузимо сферу дослідження і її предметом буде розгляд діяльності не всіх органів внутрішніх справ, а органів міліції, бо саме вони є найпоширенішими в системі органів внутрішніх справ, ближче ніж інші контактують з населенням, що дозволяє їм реалізовувати, за допомогою різноманітних методів та форм цілу систему заходів, пов`язаних із забезпеченням конституційних екологічних прав людини.
Органи міліції, в свою чергу, мають свої структурні підрозділи: дізнання, кримінальну міліцію, міліцію громадської безпеки, Державну автомобільну інспекцію тощо, і тому обсяг та зміст компетенції зазначених органів складається з компетенції, якою наділені структурні підрозділи міліції.
Термін "компетенція" практично не вживається у правових документах, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ. У зазначених актах поняття "компетенція" замінюється різними термінами: "права" ,"права та обов'язки" ,"права та функції", "повноваження". Це викликає необхідність уточнення зазначеного поняття, а також розкриття його змісту, оскільки без цього не може розвиватись юридична наука, не можуть правильно застосовуватись норми діючого законодавства.
Компетенція (від латин. "ведення", "здатність") - сукупність всіх повноважень (прав та обов'язків), якими наділений будь-який орган чи посадова особа.
Також термін "компетенція" використовується в якості показника знань про що-небудь, здібностей вірно вирішувати визначені питання [186, с. 186].
Стосовно питання про співвідношення компетенції органу з його функціями, то переконливою виглядає позиція, аргументована свого часу Б.М.Лазарєвим, яка полягає у тому, що елементами компетенції органу управління виступають не самі функції як такі, а покладені на нього: по-перше, загальне право стосовно до об'єкту управління та обов'язок перед державою виконувати певні напрямки діяльності; по-друге, комплекс конкретних повноважень (прав та обов'язків), необхідних для реалізації зазначених функції [125, с. 101-102].
До компетенції органів внутрішніх справ входять лише ті права та обов'язки, які визначено правовими актами, що регламентують їх діяльність. Тому визначаючи їх компетенцію, важливо підкреслити правову природу їх повноважень.
Аналізуючи правову основу системи органів внутрішніх справ можна виділити три групи нормативних актів: а) законодавчі; б) ті, що видаються органами місцевого самоврядування у зв'язку з реалізацією їх повноважень по взаємодії з органами внутрішніх справ; в) відомчі.
Природно, що провідне місце в нормативній системі відводиться законодавчим актам. Саме вони визначають завдання і мету діяльності органів внутрішніх справ, закріплюють їх функції та компетенцію, встановлюють межі відомчого правового регулювання. Внаслідок цього основа правового регулювання органів внутрішніх справ визначається якістю нормотворчої діяльності компетентних органів. Акти, що визначають завдання та функції органів внутрішніх справ і встановлюють необхідні для цього повноваження, характеризуються значним різноманіттям.
У відповідності із законодавством органи внутрішніх справ становлять особливу підсистему механізму державного управління, що діє у сфері охорони правопорядку, боротьби із правопорушеннями, забезпечення законності, прав та свобод громадян. В силу цього особливу роль у законотворчості відіграють акти Верховної Ради України, Президента України і Кабінету Міністрів України. До числа основних із них відносяться : Закони України "Про міліцію" , "Про оперативно-розшукову діяльність" , "Про дорожній рух" тощо.
Важливе значення для регулювання компетенції органів внутрішніх справ мають правові норми, що містяться у Кримінальному, Кримінально-процесуальному, Цивільному кодексах України, Кодексі України про адміністративні правопорушення та інших правових документах.
Взяті у сукупності норми зазначених актів утворюють правову основу, призначену для регулювання повноважень органів внутрішніх справ і створюють певну систему законодавчих актів.