Ви є тут

Конституційний статус суб'єктів права законодавчої ініціативи.

Автор: 
Мудра Оксана Миколаївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U000400
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. Організаційно-правові форми реалізації суб'єктами
права законодавчої ініціативи 83
2.1. Право законодавчої ініціативи народних депутатів України 83
2.2. Реалізація права законодавчої ініціативи Президентом
України 108
2.3. Кабінет Міністрів України як суб'єкт права законодавчої
ініціативи 129
2.4. Національний банк України та його роль як суб'єкта права
законодавчої ініціативи 151
ВИСНОВКИ 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 177
В С Т У П
Актуальність теми дослідження. Після проголошення незалежності перед Україною постало багато складних завдань, першочерговими серед яких - розвиток та вдосконалення законодавства. Адже побудова правової, демократичної держави можлива лише за високого рівня законодавчої системи, оскільки саме закони покликані регулювати найбільш важливі питання державного будівництва, економічного, соціального розвитку країни та суспільних відносин взагалі. У перші роки незалежності система законодавства характеризувалася хаотичністю, непослідовністю, законодавчі акти часто суперечили один одному. Тому основним завданням парламенту було підвищення якості та подолання щойно зазначених негативних явищ. Оскільки з моменту прийняття Декларації про державний суверенітет України до 2002 р. Верховна Рада України прийняла понад 2000 законів, то таке завдання було не легким.
Це, в свою чергу, говорить про активну законодавчу діяльність парламенту й про не менш плідну роботу суб'єктів права законодавчої ініціативи. Адже саме внесення ними законодавчого документа до парламенту надає останньому можливість приймати відповідні закони. За останні два скликання (II і III) суб'єкти законодавчої ініціативи подали на розгляд Верховної Ради України 5722 проекти законів, з них за період третього скликання 3698 законопроектів з питань фінансової і банківської діяльності, національної безпеки й оборони, економічної політики, власності та інвестицій, соціальної політики і багатьох інших питань, що свідчить про їх належне використання наданого Конституцією права законодавчої ініціативи та відповідний професіоналізм.
Проте на шляху підвищення ефективності законодавчої діяльності були й певні недоліки, допускалися прорахунки, в результаті чого є чимало проблем, які потребують подальшого всебічного і глибокого дослідження. Ще існують колізії в законодавстві, деякі закони малоефективні, а бо й взагалі не життєздатні, недостатньо нормативно врегульовані ті чи інші проблеми, а першопричиною цього є недосконалі законопроекти, які подаються суб'єктами права законодавчої ініціативи. Тож дослідження теми "Конституційний статус суб'єктів права законодавчої ініціативи" є надзвичайно актуальним, оскільки:
по-перше, воно пов'язане з широким колом проблем, які породжені сучасним станом суспільства в цілому і які потребують законодавчого вирішення;
по-друге, в дослідженні діяльності суб'єктів права законодавчої ініціативи все є ще проблеми, відносно яких немає єдиної точки зору як серед науковців, так і серед практиків. Серед науковців ведуться дискусії насамперед щодо більш досконалого визначення кола суб'єктів права законодавчої ініціативи;
по-третє, в науковій літературі досі не проводилося комплексне дослідження статусу суб'єктів права законодавчої ініціативи;
по-четверте, дане дослідження дасть змогу поліпшити теоретичний рівень науки конституційного права, сприятиме вдосконаленню законодавчої діяльності та законодавчого процесу, позитивно вплине на якість викладання конституційного права України.
З цього випливає необхідність науково осмислити проблему законодавчої ініціативи як однієї із стадій законодавчого процесу і правової категорії з метою вдосконалення правового регулювання відносин між законодавчим органом та суб'єктами права законодавчої ініціативи.
Науково-теоретичні висновки й практичні рекомендації з цих питань сприятимуть ефективному розвиткові законодавчого процесу в цілому та прийняттю якісних законодавчих актів зокрема. Адже відсутність теоретичних узагальнень і практичних рекомендацій із зазначеної проблематики негативно впливає й на правове регулювання багатьох суспільних відносин. Тому інтерес до цієї проблеми зумовлений не лише науково-теоретичними, а й суто практичними потребами.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибрана тематика дисертації належить до пріоритетних у галузі конституційного права і є частиною планової тематики та науково-дослідницької роботи кафедри правового регулювання економіки, на якій виконувалась дана робота, зокрема, теми "Проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку України" ( державна реєстрація № 0102 V 006315).
Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дисертаційного дослідження є конституційно-правові відносини, що складаються у процесі реалізації права законодавчої ініціативи відповідними суб'єктами.
Предметом даного дослідження є законодавчий процес Верховної Ради України, а також питання конституційно-правового регулювання статусу суб'єктів права законодавчої ініціативи, умов, засобів і наслідків їх діяльності.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в проведенні комплексного аналізу конституційного законодавства України та узагальнення національного і зарубіжного досвіду діяльності суб'єктів права законодавчої ініціативи й законодавчого органу країни; вироблення пропозицій та формулювання конкретних теоретичних і практичних рекомендацій