Розвиток міжнародних фінансових відносин комерційних банків при переході до ринку

РОЗДІЛ 2
Основні напрями розвитку міжнародних фінансових відносин комерційних банків
2.1 Особливості міжнародних розрахункових відносин комерційних банків процесі трансформації національної економіки
Природа міжнародних розрахунків і їхня організація пов'язані з розвитком і інтернаціоналізацією товарного виробництва і обігу. В них відображається відносно відокремлена форма руху вартостей в міжнародному обороті в результаті неспівпадання часу виробництва, реалізації і оплати товарів, а також територіального розміщення ринків збуту. Міжнародні розрахунки охоплюють передусім торгівлю товарами і послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталів між країнами. Подавляюча частина всіх міжнародних розрахунків здійснюється в процесі опосередкування міжнародних торгових відносин.
Міжнародна торгова операція починається з продажу товару експортером імпортеру. Процес продажу являє собою обмін товарів на грошовий еквівалент. З юридичної точки зору це акт, при якому власність (товар) передається однією стороною (продавцем) другій (покупцю) в обмін на отриману вартість. На наш погляд тут з одної сторони розрахунки є завершальним етапом виробничо-збутового процесу, в ході якого відбувається суспільне визнання корисності продукції, відшкодовуються витрати на її виробництво, а також створюється і розподіляється прибуток. З іншого боку, розрахунки є початковим етапом наступного виробничого циклу, сприяють підтриманню нормального безперервного відтворення. Більш того, одержуваний в результаті проведення міжнародних торгових розрахунків прибуток дозволяє поширювати і розвивати виробничий процес, удосконалювати технології.
Ефективна організація розрахунків сприяє нормальному кругобігу засобів, забезпечує безперервність реалізації продукції. В Україні на початковому етапі формування ринкової економіки фінансові труднощі підприємств, значні інфляційні процеси, а також відсутність платіжної дисципліни і культури призвели до розповсюдження практики передоплати. Це стало причиною того, що, зробивши попередню оплату замовленої продукції, підприємства часто не одержують товарної компенсації або же одержують її зі значною затримкою, незадовільної якості і невідповідного асортименту. В результаті покупці починають вимагати оплати штрафу або же повернення авансованої суми. Однак в сучасних умовах в Україні із-за відсутності достатньої законодавчої бази в сфері розрахункових відносин подібні суперечки в багатьох випадках мало результативні. Найчастіше вони вирішуються через арбітраж, носять затягнувшийся характер і стають причиною все нових видатків для покупця. Навіть у випадку отримання належної суми або її частини покупець залишається в значному програші, оскільки головною фінансовою втратою в цій схемі є відтягнення коштів з обороту на тривалий термін. Негативні наслідки передоплати знаходять відображення не тільки в погіршенні фінансового положення підприємства в умовах інфляції, але і порушенні всього виробничого процесу. Передоплата в значних сумах може призвести до важких наслідків: від неможливості сплатити заробітньої платні до повної зупинки підприємства. Нажаль, таких прикладів сьогодні немало, чим і пояснюється криза виробництва в Україні.
Розрахунки об'єктивно відбивають кругобіг засобів, і їхня ефективна організація необхідна для нормального функціонування і розвитку процесу виробництва. Нажаль, багато підприємств, отримавши господарську самостійність і перейшовши до проведення міжнародних торгових операцій, не володіють достатнім досвідом і знаннями в цій області. Багато з них автоматично переносять внутрішньоукраїнський досвід розрахунків на міжнародні операції, не усвідомивши, що мають діло з принципово відмінними і в кожному випадку різними умовами. В підсумку передоплата стала достатньо розповсюдженою формою розрахунків і при експортно-імпортних операціях. Однак міжнародні розрахунки не обмежуються окремими формами, такими, як аванс або акредитив. Вони являють собою комплексну систему -синтез накопичених світових знань і досвіду, основану на міжнародних правилах і стандартах, що має на меті оптимізацію міжнародних товарно-грошових потоків.
Економічний зміст міжнародних розрахунків полягає в тому що це розрахунки юридичних і фізичних осіб (відповідно резидентів і нерезидентів), які знаходяться на території однієї країни (у даному випадку, України), з юридичним і фізичними особами, які знаходяться на території інших держав, за придбані (продані) ними (їм) товари (послуги). Більша частина міжнародних розрахунків здійснюється безготівковим шляхом. Посередниками При цьому виступають, як правило, банки, інші кредитні організації, в яких відкриті відповідні рахунки учасників зовнішньоторговельних операцій.
Основними суб'єктами міжнародних розрахунків є експортери, імпортери і обслуговуючі їх банки. Вони вступають в певні відносини, зв'язані з рухом товарно-розпорядчих документів і операційним оформленням платежів. При цьому ведуча роль в міжнародних розрахунках належить банкам. Ступінь їхнього впливу в міжнародних розрахунках залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни, купівельної спроможності її національної валюти, спеціалізації або універсалізації банків, їхнього фінансового положення, ділової репутації, мережі філій і кореспондентських відносин. Великий вплив на проведення міжнародних розрахунків виявляє загальний рівень розвитку кредитно-банківських інститутів в країні, а також банківська практика і традиції, притаманні окремій країні (регіону).
В 90-і роки відбувається процес втягнення комерційних банків України в світову систему міжнародних розрахунків. У дореформній Україні зовнішньоторговельні розрахунки здійснювались здебільшого через Внешторгбанк СРСР. Реформування економіки, що супроводжується швидким розвитком української банківської системи, встановленням прямих кореспондентських відносин з зарубіжними банками, дозволяє українським комерційним банкам самостійно здійснювати зовнішньоторговельні розрахункові операц