Фінансові реформи в країнах Центральної та Східної Європи в процесі євроінтеграції

РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ МОДЕЛЕЙ РЕФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ СИСТЕМ ОКРЕМИХ КРАЇН ЦСЄ В ПРОЦЕСІ ІНТЕГРАЦІЇ ДО ЄС
2.1. Валютна політика країн ЦСЄ в процесі інтеграції до ЄС та вступу до ЄВС
Для аналізу поточного стану та процесу реформування валютної політики в країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) звернемося спочатку до теоретичних аспектів встановлення систем валютних курсів.
При визначенні співвідношення вартості національної валюти до валют інших країн світу уряд може обрати один з наступних варіантів систем валютних курсів [31, ст. 1]:
- вільне плавання курсу національної валюти до інших валют світу під впливом кон'юнктури валютних ринків;
- фіксація вартості національної валюти до окремої іноземної валюти або кількох валют;
- обмежене плавання курсу національної валюти в межах заздалегідь визначених параметрів або за умов інтервенцій держави з метою мінімізації коливань.
Питання вибору режиму валютного курсу для країни є досить неоднозначним, оскільки кожний з варіантів має свої недоліки та переваги, а вибір між ними залежить від конкретних факторів та цілей економічної політики держави.
Система плаваючих курсів характеризується тим, що курс валюти визначається на основі взаємодії попиту та пропозиції на неї. Факторами, що його визначають, є відносні зміни в цінах, рівні доходів, реальних відсоткових ставках між країнами, очікування операторів валютних ринків тощо. [32, ст. 733]. До її переваг належить насамперед можливість автоматичного коригування дефіцитів та профіцитів платіжного балансу країни. Крім того, країна зберігає повний контроль за власною грошово-кредитною та валютною політикою. Проте існують і недоліки, до яких належать наявність курсових ризиків в зовнішній торгівлі, загальна нестабільність курсу, яка може негативно діяти на економіку шляхом ініціювання інфляції, виникнення безробіття, дефіциту торгівельного балансу та проблем з обслуговуванням зовнішніх боргів. Тому для ефективного управління плаваючим курсом необхідне ефективне управління національною економікою, достатньо великою для поглинання змін в імпортних цінах без відповідних змін в цінах внутрішніх, зокрема стабільна внутрішня економічна політика, відсутність дефіциту державного бюджету тощо. [33, ст. 2]. З іншого боку, при неможливості утримання стабільного валютного курсу з боку монетарної влади плаваючий курс часто перетворюється в "той, що тоне".
Система фіксованих курсів характеризується тим, що курс національної валюти так чи інакше прив'язується до іноземної валюти. Перевагами цієї системи є те, що вона позбавляє невизначеності стосовно динаміки валютних курсів та відповідних валютних ризиків, що зменшує транзакційні витрати і стимулює міжнародну торгівлю та інвестування. Для відносно маленької країни механізм фіксації курсів є ефективним інструментом досягнення цінової стабільності та прив'язки до економічного стану провідних країн світу, а можливість коригування фіксованих курсів надає країні інструмент ліквідації надмірного надлишку або дефіциту торгівельного балансу.
Проте режим фіксованих валютних курсів може існувати тільки за умови, якщо співвідношення між попитом та пропозицією іноземних валют є відносно стабільним, в іншому разі уряд для збереження фіксованого курсу має втручатись в функціонування валютного ринку шляхом витрачання валютних резервів або застосування методів обмеження імпорту, валютного контролю та інш. [32, ст. 735-736].
Таким чином, стабільність фіксованого валютного курсу може досягатись або шляхом проведення ефективної внутрішньої економічної політики та встановлення економічно виправданого співвідношення валют, яке реально може підтримуватися протягом досить довгого часу, або шляхом впровадження різноманітних обмежень та витрачання валютних резервів країни. Важливим є не тільки можливість підтримувати фіксований курс, а й запевнення операторів міжнародних валютних ринків в її реальності, що потребує знову ж зваженої та ефективної економічної політики, її прозорості, тобто режим фіксованого валютного курсу спонукає уряд країни зважено підходити до внутрішньої економічної політики. [34, ст.5].
В разі встановлення фіксованого курсу на нереальному рівні приватні фінансові потоки та спекулятивні атаки на національну валюту на міжнародних фінансових ринках поступово дестабілізують її, змушуючи уряд або постійно витрачати свої валютні резерви на її підтримання, або знизити курс до прийнятного рівня. Невиправдано високий курс, поєднаний з нераціональною економічною політикою та структурними проблемами в економіці є джерелом фінансових криз як національного, так і міжнародного масштабу. [35, ст. 3]
Захист фіксованого курсу може бути також надто дорогим для країни внаслідок застосування таких інструментів, як підвищення відсоткових ставок та відповідного уповільнення економічного зростання.
Фактично країни в середовищі зростаючої фінансової глобалізації можуть успішно захищати фіксований валютний курс тільки двома шляхами - впровадженням обмежень на рух капіталу, що стримує доступ іноземних інвестицій в країну, або впровадженням механізму повної фіксації валютного курсу, відомого як валютне правління.
Даний режим поєднує в себе фіксований обмінний курс між національною валютою та певною іноземною валютою, автоматичну конвертованість та відповідну довгострокову організаційну систему. Головною метою впровадження валютного правління є ліквідація гіперінфляції, іншими його перевагами є економічна надійність та низький рівень відсоткових ставок. Існують також певні недоліки валютного правління, до яких належать :
* необхідність в валютних резервах, достатніх щонайменш для покриття грошових зобов'язань центрального банку (агрегату М0), - для функціонування валютного правління необхідною є гарантія того, що кожна одиниця національної валюти може бути конвертована в іноземну валюту за рахунок офіційних резервів;
* в країнах зі слабкою банківською системою даний режим є непридатним, оскільки цен