РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ СВІТЛОВОГО СЕРЕДОВИЩА ХРИСТИЯНСЬКОГО ХРАМУ
Вихідним пунктом теоретичного і емпіричного дослідження світлового середовища християнського храму східного обряду було припущення, що архітектура східної християнської святині - це архітектура світла, яке у просторі святині є не тільки богословською категорією і атрибутом богослужінь, чи виконує утилітарну функцію - освітлення поверхонь, що забезпечує їх видимість, а водночас є важливим чинником архітектурно-просторової організації храму. Ця гіпотеза поставила перед автором ряд запитань: що таке світлове середовище християнського храму східного обряду і чим воно є для його архітектури? Яким є становище і значення світла у мистецтві символічно-образного і просторового конструювання храму? Ці питання формують проблематику дослідження.
Сформульовані у вступній частині роботи задачі дослідження та специфічний характер предмета і об'єкта дослідження вимагав розглянути архітектурно-просторову організацію світла у храмі з двох точок зору:
- формальної, яка виникає із способу вираження сакральної дійсності засобами архітектури і виявляється шляхом розподілу світла в просторі реальних сакральних об'єктів у взаємодії із формами, поверхнями та іконографією храму, всіма елементами його внутрішнього простору, які можна трактувати як архітектурні форми вираження сакруму;
- змістової, яка виникає із теологічно-філософської, метафізичної, космологічної, онтологічної, есхатологічної суті світла, світлотвірних і світлонесучих елементів.
В організації сакрального простору святині суттєвим є релігійно-теологічний фактор, що конституює весь устрій храму. Переконливим є твердження, що явище релігійне - а світлове середовище святині безсумнівно до них відноситься - слід розглядати з позиції релігії і богословського вчення [158, c. 8]. Такий підхід вимагав міждисциплінарних досліджень головним чином в архітектурному, світлотехнічному та теолого-філософському аспектах із виконанням як загальнонаукових методів дослідження, так і спеціальних.
2.1. Теоретичні методи дослідження світлового середовища християнського храму
Теоретичні дослідження, які визначають відомості про внутрішні закономірності організації світлового середовища церкви, спираються на загальнонаукові методи: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення та інші, із застосуванням методологічних принципів системного підходу, герменевтики, феноменології. Використовуючи терміни семіотики, зазначимо, що предмет дослідження розглядався у двох аспектах - діахронії і синхронії. Діахронія - аспект дослідження явищ, що спирається на історичну послідовність у їхньому розвитку; синхронія - точка зору, що розглядає явище у співвідношенні між його складовими частинами, що існують в один період часу.
Розгляд світлового середовища храму в історичному аспекті розвитку церковної архітектури в Україні не дав можливості повного наближення та аналізу усієї проблематики через складність виділення предмета дослідження і розглядати його окремо без врахування всього комплексу факторів, що впливають на організацію світлового середовища храму. Перелік складових світлового середовища - різні вікна за величиною і формою, тип віконної рами та сорт скла, стилістичні особливості форми бань, колористика стінопису, іконографії, пластика внутрішніх поверхонь, матеріал свічок чи лампад у різних типах церков і часових межах храмобудування в Україні, не є достатнім і не розкриває основних принципів та механізму організації світлового середовища церкви.
Максимально наблизитись до розкриття змісту, місця і значення світла у просторі християнської святині можна шляхом визначення світла не тільки як фізичного явища, а як феномена божественного, священного; бути переконаним у тому, що світло - фундаментальна категорія теології християнства, невід'ємний елемент богослужінь. Його сутність розкривається через символічні функції, формотворчі властивості, емоційно-естетичний вплив на людину, шляхом розкриття змісту і структури світлотвірних, світлонесучих, світловідбиваючих поверхонь і елементів храму. Для цього застосовувались синхронічні процедури дослідження: структурний аналіз, класифікація і групування світлових явищ у просторі святині.
Методом аналізу весь процес поширення світла (просторовий розподіл і освітленість) розкладався на складові: у емпіричному аспекті на пряме (від джерела до спостерігача) і відбите світло від внутрішніх поверхонь; у теологічному аспекті - видиме і невидиме (нетварне, духовне). Всі елементи святині, що певним чином пов'язані зі світлом, шляхом абстрагування мислено відокремлювались і виділялись із тектонічної структури храму без посилання до конкретного об'єкту. Саме це забезпечило вивчення окремих сторін взаємодії елементу храму зі світлом у чистому вигляді, проникнення у його сутність. Одночасно визначалось місце і значення означених елементів храму та встановлювалась основа зв'язку між ними. Таким чином визначались структури храму: символіко-світлова та світлотектонічна, підґрунтям яких є канонічні богословські поняття: "світло з висоти", "світло сходу", "сонце правди" та інші.
Символіко-світлова структура східного християнського храму сформувалась після остаточного упорядкування Літургії та інших богослужінь, усталення канонів і догматів церкви, і залишається відносно незмінною до наших днів. Світлотектонічна структура храму, як і емоційно-естетичні та утилітарні функції світла менше підпорядковані богословським вимогам і церковному канону, тому можуть набирати різних форм вираження.
Методом синтезу і узагальнення визначених структур і систем освітлення створено образну модель світлового середовища християнського храму східного обряду. Дана модель служить критерієм оцінки усього архітектурно-просторового устрою храму.
2.2. Експериментальний метод дослідження світлового середовища храму
Світловим середовищем інтер'єру, у вузькому розумінні цього поняття, називають весь комплекс світлових реакцій, який у кі