РОЗДІЛ 2. Вдосконалення правового регулювання окремих видів адміністративних
проваджень
2.1 Процедури прийняття адміністративно-правових нормативних актів. 87
2.2 Провадження щодо вирішення адміністративних справ за заявами та прийняття
індивідуальних адміністративних актів. 123
2.3 Вдосконалення правового регулювання проваджень щодо вирішення справ за
скаргами. 135
2.4 Оновлення правового регулювання провадження в справах про адміністративні
правопорушення. 160
2.5 Висновки до другого розділу 167
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 184
ДОДАТКИ 204
ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження. В Україні проголошено курс на
будівництво демократичної, соціальної, правової держави. В усіх демократичних
державах світу одним із атрибутів демократії є розвинуте
адміністративно-процесуальне законодавство, яке дозволяє їх громадянам надійно
і активно реалізувати свої права і свободи, а також ефективно використовувати
різні адміністративно-процесуальні форми їх захисту.
На сучасному етапі розвитку суспільства в Україні вражає нерозвиненість
правових інститутів адміністративного процесу. Це стримує державне будівництво,
мало орієнтує органи влади і їх посадових осіб на забезпечення прав і свобод
громадян України та інших суб’єктів адміністративно-правових відносин.
Не до кінця вивченим залишається коло процесуальних відносин, що потребують
адміністративно-правового регулювання, тобто ще не повно визначена модель
адміністративного процесу демократичної держави України з урахуванням
особливостей її розвитку.
Асистемно видаються адміністративно-правові нормативні та індивідуальні акти
державної виконавчої влади, не вироблено та не прийнято ефективних процедур
щодо ініціювання їх розроблення, проектування, прийняття та введення в дію. На
законодавчому рівні ці відносини дотепер є неврегульованими.
Ще тільки вивчаються організаційні відносини щодо надання управлінських послуг,
прийняття індивідуальних адміністративних актів при їх правовій реалізації.
Потребує переосмислення адміністративно-юрисдикційна частина адміністративного
процесу в нашій державі, поглиблення регулювання адміністративно-юрисдикційних
проваджень та підняття на новий рівень розгляду і вирішення окремих
адміністративних справ.
Переосмислення адміністративного процесу як частини управлінської та
юрисдикційної діяльності вимагає також окреслення принципів адміністративного
процесу, враховуючи їх об’єктивне існування.
Зміни соціально-економічної ситуації в Україні трансформуються через різні
державні інституції та, безумовно, повинні вплинути на
адміністративно-процесуальне право. В зв’язку з цим чинники, що обумовлюють
його оновлення, повинні бути завчасно прогнозовані, теоретично осмислені,
науково обґрунтовані і представлені для вироблення концепції адміністративного
процесу та відповідних правових актів, в тому числі кодифікованих з метою
розроблення їх проектів і прийняття законодавцем.
Робота не претендує на обґрунтування повної моделі адміністративного процесу в
нашій державі. Вона присвячена лише вивченню найбільш важливих, вузлових питань
пов’язаних із її створенням. Розроблення моделі адміністративного процесу в
Україні під силу не одному дисертанту, а великій науково-дослідницькій групі
вчених-адміністративістів, які вже розпочали працювати над вирішенням окремих,
пов’язаних із вказаним вище проблем.
Стан наукової розробки проблеми дослідження. Теоретичні розробки проблем
адміністративного процесу здійснювалися в радянський період розвитку нашої
держави, саме тоді було підготовлено ряд наукових праць, серед них монографії і
посібники Саліщевої Н.Г., Сорокіна В.Д., Масленнікова М.Я., Бахраха Д.М.,
Шергіна А.Д та інших.
Однак за цих часів адміністративне процесуальне право не могло повністю
регулювати процесуальні відносини, адже в багатьох випадках це регулювання
підмінялося керівними партійними вказівками. Поняття адміністративного процесу,
в основному, зводилося до обґрунтування порядку застосування заходів
адміністративного примусу спочатку на підставі прийнятих 23 жовтня 1980 року
Основ законодавства Союзу РСР про адміністративні правопорушення, а з 1984 року
- республіканських кодексів, які мали адміністративно-процесуальні розділи, що
визначали порядок застосування адміністративної відповідальності до громадян.
Але, власне, прийняття цих адміністративно-правових актів активізувало роботу
над проблемами теорії адміністративного процесу. Щоправда, в свою чергу
підсилили перекіс у цих дослідженнях до адміністративно-юрисдикційного процесу,
який простежується до кінця минулого століття. Наприклад, у своїх роботах
Адушкін Ю.С., Масленніков М.Я. досліджують порядок застосування матеріальних
норм адміністративної відповідальності. З іншого боку, з’явилися роботи
(наприклад, Засторожна О.К.), де, на погляд автора, не зовсім вдало
розмежовувалися управлінський процес і адміністративний процес, які
розглядалися в надто широкому спектрі.
У 2000 році була підготовлена і захищена кандидатська дисертація Перепелюка
В.Г. “Поняття і принципи адміністративного процесу”, а в 1999 році – дисертація
Стефанюка В.С. “Правова обумовленість запровадження адміністративної юстиції в
Україні”, в цьому ж році захищена докторська дисертація Тищенко М.М.
“Адміністративно-процесуальний статус громадянина України: проблеми теорії та
шляхи вдосконалення законодавчого регулювання”. Не дивлячись на заявлений
Перепелюком В.Г. у назві дисертації підхід до проблем адміністративного
процесу, визначення його поняття, на погляд дисертанта, потребує подальшого
дослідження та ґрунто