РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН, ЩО ВИНИКАЮТЬ З ДОГОВОРУ ПОВІТРЯНОГО ЧАРТЕРУ
2.1. Склад та правове становище учасників чартерного перевезення.
Аналізуючи загальну характеристику договору повітряного чартеру, ми визначили сторони цього договору: фрахтівника та фрахтувальника. Що стосується їх правового положення, воно визначається умовами договору повітряного чартеру, згідно яких сторони беруть на себе певні права та обов`язки. Однак, слід мати на увазі те, що учасниками чартерного перевезення можуть бути не лише сторони договору.
Наприклад, у тих випадках, коли за договором чартеру фрахтівник перевозить не фрахтувальника, а інших осіб - пасажирів, які не є стороною договору повітряного чартеру, вони стають учасниками чартерних перевезень. На нашу думку, за своїм правовим становищем пасажири є особами, на користь яких виконується чартерне перевезення, тобто бенефіціарами. Для обґрунтування цієї точки зору, проаналізуймо правовідносини, учасниками яких є пасажири і, які мають відношення до організації та здійснення повітряного чартерного перевезення.
На наш погляд, пасажирські чартерні правовідносини мають декілька стадій розвитку:
1. Попередня стадія. Характеризується тим, що договір повітряного чартеру як такий ще відсутній. Учасники правовідносин - особи, які у майбутньому стануть фрахтувальником та пасажиром. Підставою виникнення правовідносин є договір між майбутнім фрахтувальником та майбутнім пасажиром, який характеризується тим, що майбутній фрахтувальник серед іншого бере на себе обов`язок організувати чартерне перевезення, а майбутній пасажир оплачує пакет послуг, складовою частиною якого є оплата чартерного перевезення. Вони оформлюються договором відмінним від договору повітряного чартеру.
Наприклад, коли у ролі фрахтувальника виступає туристична компанія, це відносини між нею та туристами, майбутніми пасажирами. Як правило, у такому випадку між вказаними суб`єктами укладається договір-доручення на організацію туристичного обслуговування, в тому числі і транспортного.
2. Основна стадія. На цій стадії фрахтувальник, з метою виконання зобов`язань, взятих на себе на попередній стадії, укладає договір повітряного чартеру з фрахтівником (авіакомпанією).Учасники правовідносин - фрахтівник та фрахтувальник. Правовідносини, що виникають на цій стадії полягають у тому, що фрахтівник зобов`язується надати місткість повітряного судна та виконати перевезення пасажирів, а фрахтувальник зобов`язується оплатити зазначені послуги.
Разом з тим, необхідно зауважити, що в українській практиці оформлення чартерних відносин, часто можна зустрітися із ситуацією, коли чартерні відносини "одягаються" не у форму договору повітряного чартеру, а у форму іншого договору. У якості прикладу, можна навести "Договір про продаж авіа перевезень на чартерних рейсах під повну фінансову відповідальність". Слід зазначити, що українське законодавство не використовує терміну "договір продажу", однак, такий термін використовувався у проекті російського дореволюційного Цивільного уложення [19, c.303]. Зокрема, під договором продажу розуміли договір за яким продавець передає чи зобов`язується передати рухоме чи нерухоме майно у власність покупця за встановлену грошову суму. Тобто, названий договір є договором купівлі - продажу, якщо використовувати сучасну термінологію. Предметом договору "купівлі-продажу" між авіакомпанією та фрахтувальником є те, що "Агент доручає, а Перевізник забезпечує організацію транспортних послуг по перевезенню пасажирів агента та їх багажу за межі митної зони України на рейсах і за маршрутами, вказаними в Додатках на умовах цього Договору". Таке визначення предмету договору купівлі-продажу, на наш погляд, є досить дивним. Оскільки предметом договору купівлі-продажу є дії продавця по передачі товару у власність покупця і, відповідно, дії покупця по прийняттю цього товару [66, c.22].
Більше того, сторонами договору купівлі продажу є покупець та продавець, а не агент.
Не будемо досліджувати права та обов`язків продавця та покупця, оскільки аналіз змісту договору купівлі-продажу не є предметом даного дослідження, зауважимо лише те, що забезпечення контролю за виконанням рейсів, а також гарантованого вивозу пасажирів та їх багажу в межах кількості замовлених місць, навряд чи можна назвати обов`язками продавця. Так само, як оформлення перевізної документації єдиним стоком на бланках авіа квитків перевізника, а також самостійно і за свій рахунок забезпечувати доставку багажу та груп туристів в аеропорт, не є обов`язками покупця.
Оскільки одна із сторін, досліджуваного договору іменується "агент", виникає питання, можливо, зазначений договір є агентським договором? Відповідаючи на це запитання, звернемося іще раз до визначення предмету договору. "Агент доручає..." Проте, за агентським договором не агент доручає, а агентові доручають здійснити юридичні чи інші дії від свого імені за рахунок принципала (іншої сторони) або від імені і за рахунок принципала [79, c.579].
Крім того, принципал зобов`язаний сплатити агенту винагороду у розмірі і в порядку, встановленому агентським договором. Між тим, у договорі, який аналізується автором, оплата є одним із обов`язків агента. Таким чином, даний договір не може бути охарактеризований як агентський договір.
Відтак, перед нами приклад удаваної угоди, тобто, угоди, яка скоєна з метою прикрити іншу угоду. До такої угоди застосовуються правила, тієї угоди, яку сторони дійсно мали на увазі, з урахуванням її суті.
Отже, з метою уникнення непорозумінь, які можуть виникати на практиці у випадку виникнення спорів, на наш погляд, необхідно законодавчо закріпити права та обов`язки сторін договору повітряного чартеру
3. Заключна стадія. Під час цієї стадії безпосередньо виконується повітряне чартерне перевезення. Тут виникають відносини по безпосередньому виконанню чартерного перевезення. Учасники правовідносин - авіакомпанія (фрахтівник) та пасажири. Дана ста
- Київ+380960830922