РОЗДІЛ 2
ПРИБУТКОВЕ ОПОДАТКУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
2.1. Місце прибуткового податку в податковій системі України
У чинній податковій системі України центральне місце серед податків з фізичних
осіб займає прибутковий податок. Як уже підкреслювалося в попередньому розділі
дисертаційного дослідження, фізичні особи є платниками декількох податків і
зборів і за певних умов закріплюються як платники по групі податків, що
припускають змішаного платника. Проте, якщо можна так сформулювати, "чистих"
видів податків у податковій системі України, де платниками виступають виключно
фізичні особи, тільки два – прибутковий податок і податок на промисел [31] [1 У
даному випадку необхідно, звичайно, враховувати, що ст. 14 Закону України "Про
систему оподаткування" в редакції від 18 лютого 1997 р. припускає і майнові
податки з фізичних осіб, проте на сьогодні це положення не підтверджено ніяким
відповідним спеціальним податковим законодавчим актом.]. Звичайно, вони не
однакові і за значенням, і за розмірами податкових надходжень, і за змістом, і
за часом існування.
Прибутковий податок є найважливішим у цій групі. Його значення обумовлюється як
певною досконалістю, чіткістю, зрозумілістю механізму сплати, що
відпрацьовувався тривалі періоди часу (прибутковий податок є одним із
найдавніших у податковій системі України), так і розміром надходжень у бюджетні
доходи.
Прибутковий податок виник, коли чітко визначилися розходження у видах і
джерелах доходів різноманітних соціальних груп: заробітна плата робітників та
службовців, підприємницький доход і т.д. Встановленню прибуткового податку
перешкоджало кріпосне право. Прототипом прибуткового податку можна назвати
поголовні і подушні податі, які сплачували селяни й міщани. З 1863 р. подушна
подать стала замінятися податком із міських будівель, що був скасований у 1882
р. М.І. Тургенєв писав: "...податки повинні розподілятися між усіма громадянами
в однаковій домірності, пожертвування кожного на користь загальну мають
відповідати силам його, тобто доходу". Він відзначав необхідність заміни
поголовних (подушних) податків, що стягувалися без урахування доходів [2,
с.134].
У 1916 р. була розпочата спроба встановлення прибуткового податку, але вона не
відбулася через утворення Української Центральної Ради. Тільки в 1923 р.
прибутково-майновий податок був перетворений на прибутковий. Суб'єктами
оподаткування виступали як фізичні, так і юридичні особи. Зі зростанням
капіталу і майна його ставка прогресивно збільшувалася від 10 % до 20 %.
Причому при стягуванні цього податку мало місце подвійне оподаткування.
Наприклад, доходи учасників акціонерного товариства спочатку оподатковувалися
як сукупний прибуток акціонерного товариства, а потім як виплачені дивіденди.
Державні підприємства звільнялися від сплати цього податку [39, с.207].
З 30-х років податки стали виступати засобом політичної боротьби. Поступово, зі
зміною на більш жорстку внутрішню політику СРСР система оподаткування
замінюється адміністративними методами вилучення прибутків підприємств, доходів
громадян і розподілом фінансових ресурсів через бюджет держави. 2 вересня 1930
р. була прийнята Постанова ЦВК і РНК "Про податкові реформи". Прибутковому
оподаткуванню підлягали всі доходи фізичних осіб, у тому числі й іноземних
громадян, не зайнятих сільським господарством. Податок стягувався за місцем
їхнього проживання або переважного місця проживання.
У 1936-1940 роки відсоток податків з населення в державному бюджеті СРСР, у
тому числі й УРСР, складав 4-5 %. Основним видом оподаткування доходів трудящих
виступав прибутковий податок, який практично означав відрахування з
індивідуальних фондів споживання для цілей формування суспільного споживання
[40, с.200]. Податок стягався з урахуванням характеру й розміру одержуваних
доходів. У зв'язку з цим платники податку підрозділялися на чотири групи: а)
робітники та службовці, які мали доход у вигляді заробітної плати; б) робітники
мистецтва і літератори, які мали доход у вигляді гонорарів; в) особи приватної
практики, які мали доход від приватного обслуговування населення; г)
некооперовані кустарі й ремісники, які отримували доход від реалізації своїх
виробів і надання послуг населенню. Прибутковий податок з робітників та
службовців стягувався за прогресивною шкалою оподаткування. Мінімальна ставка
була встановлена в розмірі 0,13 %, а максимальна – 13 % від суми заробітку, що
перевищує 100 крб. на місяць [41, с.105]. Внаслідок цього відсоток надходжень
податків у бюджет з населення зріс із 5 % у 1940 р. до 14 % у 1945 р.
Після війни радянський уряд провів низку заходів щодо скасування деяких видів
податків. Так, відповідно до рішень XXI з'їзду КПРС п'ятою сесією Верховної
Ради СРСР (1960 р.) було прийнято Закон "Про скасування податків із заробітної
плати робітників та службовців". На підставі цього Закону з жовтня 1960 р. було
припинено стягування податків з робітників та службовців, заробітна плата яких
складала не більше 50 крб. за місяць, і знижені ставки податку із заробітної
плати від 51 крб. до 60 крб. Розмір податку було знижено в середньому на 40 %.
У цілому систему податків з населення складали: прибутковий податок; податок з
холостяків, самотніх і малосімейних громадян; сільськогосподарський податок
[25, с.263].
Із цього невеличкого історичного екскурсу бачимо, що податкова система з
найперших етапів свого формування містила в собі оподаткування доходів фізичних
осіб. І єдиним податком, що був притаманний всім етапам розвитку податкових
систем, є прибутковий податок.
Необхідно звернути увагу на певне ставлення законодавця саме до надходжень від
прибуткового податку, а
- Київ+380960830922