РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ТА ДЖЕРЕЛА ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
2.1. Особливості оцінки економічної ефективності інвестицій
Проблема оцінки ефективності інвестицій постійно знаходилася і знаходиться в центрі уваги вчених-економістів і керівників різного рівня і рангу. За останні кілька років було видано значне число наукових праць, присвячених цій проблемі, розроблено безліч варіантів методичних вказівок і рекомендацій в області економічного обґрунтування капітальних вкладень у різні об'єкти інвестування. Оцінка ефективності інвестицій в сільське господарство здійснюється за тими ж методиками, що й у інших галузях економіки. Тому розглянемо основні методики проектного аналізу.
Існуючі методики проектного аналізу можна підрозділити на дві основні групи: вітчизняні і закордонні [57]. Розробка і застосування тієї чи іншої методики залежить насамперед від особливостей конкретних економічних суб'єктів, що фінансують і здійснюють інвестиційний проект, а також від навколишнього загального соціально-економічного середовища.
Слід зазначити дві основні обставини, що визначають специфіку різних підходів до оцінки інвестиційних проектів. Перша полягає в тому, що протягом тривалого часу вітчизняні підходи до проектного аналізу розвивалися в рамках централізованої системи керування на відміну від аналогічних закордонних досліджень, орієнтованих на ринкові відносини. Друга пов'язана з необхідністю використовувати комп'ютерні технології в практиці оцінки інвестиційних проектів.
Усі відомі сьогодні в Україні роботи і нормативно-методичні документи по оцінці ефективності інвестиційних проектів, як правило, базуються на наступних методологічних підходах: на так званих "приведених витратах", на принципах "чистого доходу" і інтеграції річних витрат (поточних і капітальних) і ефекту за розрахунковий період, а також методологічних принципах ЮНІДО, Всесвітнього банку й інших міжнародних організацій.
Перші два підходи використовують нормативний коефіцієнт економічної ефективності у своїх цілях, однак трактують його по-різному. Якщо прихильники приведених витрат трактують його як плановий норматив, то прихильники "чистого доходу" і інтеграції річних (поточних і капітальньних) витрат і ефекту за розрахунковий період розглядають його як норматив приведення витрат і ефекту (результату) до розрахункового року [58, 59]. Використання першого підходу, навряд чи варто вважати доцільним в умовах ринкової економіки, проблеми другого підходу пов'язані з нерозробленістю економічною природою нормативу, що так і не одержав достатнього наукового обґрунтування у відповідних методичних розробках.
Сильну сторону таких підходів складали технічний і економічний аспекти проектного аналізу, однак практично були відсутні маркетинговий, і в значній мірі фінансовий аналізи.
Методи, запропоновані ЮНІДО, відбивають багаторічну світову практику фінансово-економічних розрахунків при підготовці і відборі проектів для фінансування [60].
У зв'язку з цим сьогодні виникає питання про ступінь відповідності цих методичних і інших документів реальним економічним умовам. Можна виділити три періоди у вивченні даного питання, які можна умовно назвати плановий період, період переходу до реформування економіки, період формування ринкової економіки. Перший період охоплює час до кінця 80-х років, другий період - перша половина 90-х років, і третій період - друга половина 90 років.
Аналізуючи дослідження проблеми, проведені в рамках першого періоду, доцільно зупинитися на деяких методологічних питаннях в області капітальних вкладень, з огляду на при цьому сучасний стан і перспективи розвитку економіки країни. Фактично були відсутні монографічні дослідження з даного питання, а в роботах, що були так чи інакше пов'язані з інвестиціями, проблеми оцінки ефективності інвестицій зводилися, як правило, до ефективності капіталовкладень.
В умовах існування переважно державної форми власності і централізованих форм і методів керування економікою, переважав централізований, єдиний для всіх підприємств підхід до оцінки ефективності господарських рішень. Він передбачав єдиний для всіх глобальний критерій ефективності капітальних вкладень - економічний ефект, що одержували на всіх стадіях і етапах реалізації інвестиційного проекту - від проведення досліджень і розробок до одержання кінцевого результату. Дискусії стосувалися в основному лише показників оцінки ефективності (приведені витрати, річний економічний ефект тощо). Звичайно, такий підхід у сучасних умовах переходу до ринкової економіки вимагає визначеного коректування.
У ході багаторічних дискусій, зіставлення різних точок зору і перевірки пропозицій на практиці вдалося виробити загальні принципи оцінки економічної ефективності капітальних вкладень і підготувати ряд важливих методичних документів, у яких були закріплені досягнуті результати наукових досліджень по цій проблемі. Важливе місце серед них займає Типова методика визначення економічної ефективності капіталовкладень [58].
Разом з тим, питання удосконалення виробничого потенціалу, що назріли, його модернізація на основі досягнень НТП не були реалізовані, оскільки держава і підприємства не були націлені у своїй інвестиційній діяльності на одержання різних видів ефектів, прибутку, на ефективну реалізацію інвестицій у різних сферах і галузях усього народногосподарського комплексу.
Наприкінці першого періоду з'явилися роботи, у яких міститься необхідність використання методів, заснованих на досягненні виробничого ефекту [61].
Капіталовкладення умовно підрозділяються на інтенсивні й екстенсивні, відповідно і буде різним отриманий виробничий ефект. Цим двом видам виробничого ефекту відповідали два методи розрахунків і обґрунтування економічної ефективності капіталовкладень. Перший метод ґрунтується на порівнянні капітальних вкладень з ефектом ( приростом національного доходу, чистої продукції) при будь-якому виді й обсязі продукції, другий - н
- Київ+380960830922