Кооперація в агробізнесі Львівської області

РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА РІВНЯ РОЗВИТКУ КООПЕРАЦІЇ В АГРОБІЗНЕСІ
2.1. Кооперативи в агробізнесі та їх класифікація
Основною рисою нинішнього етапу формування кооперативних відносин в агробізнесі є те, що на відміну від раніше діючих форм радгоспно-колгоспної системи, у центрі кооперативного руху сьогодні знаходиться виробник, який став у результаті проведення аграрної реформи реальним власником земельного і майнового паю.
За радянських часів під сільськогосподарським кооперативом розуміли підприємство, в якому на основі колективної власності здійснював аграрне виробництво колектив працівників. Таким зразком, що визнавався як основна форма кооперації в сільському господарстві, був колгосп. Колгосп був виробничою структурою, характеризувався кооперативною власністю на засоби і результат виробництва, формою оплати праці, формою управління і їм певною мірою були притаманні i iншi - соціальні функції, що властиві кооперативу.
З часом, після завершення колективізації, колгоспи втратили практично всі найважливіші кооперативні риси. Вони за своєю організаційною формою начебто і належали до кооперативних структур, але за суттю були одержавлені, неподільний фонд становив близько 75%, а вся виробнича діяльність регламентувалася рішеннями управлінських державних органів (табл. 2.1).
Сам процес створення колективних господарств у країні відбувався на примусовій основі і, відповідно, було знехтувано одним з основних кооперативних принципів - добровільність членства. Крім того, в кооперативній теорії завжди вважалася обов'язковою пайова участь членів
Таблиця 2.1.
Порівняльна характеристика чинників діяльності організаційних структур кооперації
Ознаки та чинники діяльностіФорма проявуКооперативКолгоспЧленство Добровільне Примусове - шляхом прив'язки до колгоспу через систему паспортизаціїВласність: на засобиПриватна з правом поділу, можливість отримання у спадокКолективна, без права поділу на землюПриватна ДержавнаУправління Демократичне Демократичний централізмВиробнича діяльністьСамостійність у визначенніПланова. Обсяги виробництва доводилися "зверху"Реалізація продукціїВільний вибір ринку збутуДержавне замовленняЦіноутворення Самостійне Встановлені державоюТрудові відносиниОбов'язкова трудова участь, система оплати праці визначається самостійноОбов'язкове членство, форма оплати праці - централізованаЕкономічна діяльність Самофінансування Бюджетне фінансування капітальних вкладень, списання заборгованостіФормування органів управлінняГолова правління обирається з числа членів загальними зборамиГолова обирається з числа кандидатур визначених районними управліннями сільського господарства Концентрація виробництваНа добровільних засадах Примусове об'єднання або укрупненняСтимул до праціЕкономічні інтереси. Розподіл доходу між членами відповідно до їх участіЖорсткі дисциплінарні заходиЗабезпеченість ресурсамиДоступність вибору партнераЦентралізоване матеріально-технічне забезпечення Відносини з іншими підприємствамиДоговірні
Договірні, регламентовані державоюУмови діяльності Згідно чинного законодавстваРегламентовані державоюЗовнішня діяльністьСамостійна Відсутня
кооперативу в колективному підприємстві. Усуспільнення ж землі, яка не підлягала виділенню в разі виходу з колгоспу та неможливість одержати назад свої засоби виробництва, які селянин вніс у колгосп, а також розраховувати на грошову компенсацію свого речового паю стали теж причинами, які порушували добровільність членства в колективних господарствах. З часом у колгосп могли вступати без будь-яких речових чи фінансових зобов'язань і членство в ньому набуло рис звичайного найму працівників як на державні підприємства.
З встановленням адміністративно-командної системи управління послідовно усувалися усі госпрозрахункові риси функціонування колгоспів. Їм чітко і жорстко ставилися завдання щодо посівних площ сільськогосподарських культур, поголів'я тварин та їх продуктивності, а також обсяги виробництва та реалізації продукції. При цьому реалізаційні ціни встановлювалися незалежно від витрат виробництва.
Порушено було важливий принцип діяльності колгоспів як підприємств кооперативного типу - самофінансування. Значні суми виділялися їм з бюджету на капітальні вкладення у будівництва великих комплексів, меліоративних споруд тощо. При цьому практикувалося списання колгоспам кредиторської заборгованості, а для збиткових і низькорентабельних колгоспів розповсюджувався порядок бюджетного фінансування понесених затрат на будівництво шкіл, дитячих садків, внутрішньогосподарських робіт тощо. І, як наслідок, самофінансування поступово перестало бути визначальною рисою колективного господарства.
Державне регулювання охоплювало не лише відносини колгоспів і держави, але й внутрішні відносини в колгоспах. Адміністративно визначалися форми організації праці, вводилися трудодні, трудові книжки, єдині норми виробітку та оплати. Через це скомпрометованою стала кооперативна природа колгоспів, яка передбачала, що розмір оплати праці цілком визначається доходністю підприємства. При державному регулюванні виробництва, цін на продукцію і ресурси доходність підприємства ніколи не може розглядатися лише як результат його діяльності. У такий спосіб праця колгоспників перетворювалася в найману працю, яка регламентувалася жорсткими дисциплінарними заходами.
Викривленими стали і демократичні основи господарського управління колгоспами як кооперативними організаціями. Загальні збори їх членів і обране правління на чолі з головою вирішували лише другорядні питання внутрішнього життя колективу. Основні ж питання ведення господарської діяльності, а саме виробнича структура, обсяги виробництва і реалізації продукції, питання матеріальної зацікавленості працівників тощо насаджувалися згори - партійними і державними органами управління. Стимулів, як таких, що могли мобілізувати колектив сільськогосподарського підприємства для покращання