Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки.

РОЗДІЛ 2
ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВНАСЛІДОК ЗМІНИ ОБСТАНОВКИ СУДДЕЮ ЗА МОТИВОВАНОЮ ПОСТАНОВОЮ СЛІДЧОГО ТА ПРОКУРОРА
2.1. Поняття та значення закінчення досудового розслідування направленням справи до суду для вирішення питання про її закриття внаслідок зміни обстановки.
Досудове розслідування є наступною після порушення кримінальної справи стадією кримінального процесу України. В ході її здійснення вирішуються властиві тільки цій стадії завдання, що пов'язані з виявленням, закріпленням, перевіркою та оцінкою доказів про всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом із досягненням спеціальних завдань стадії реалізуються загальні завдання вітчизняного кримінального судочинства, що передбачені в ст. 2 КПК України.
Як і будь-якій зі стадій, що складають систему кримінального судочинства України, стадії досудового розслідування притаманні свої процесуальні межі. Початковим моментом досудового розслідування кримінальної справи після її порушення є виражене в процесуальному акті - постанові - рішення про прийняття справи до свого провадження відповідно органом дізнання чи слідчим. Заключним моментом досудового розслідування закон визначає для дізнання винесення постанови про направлення справи для провадження досудового слідства (ч.1 ст. 109 КПК), а також винесення постанови про закриття кримінальної справи за наявності обставин, передбачених ст. 6 КПК (ч.2 ст. 109 КПК), а для досудового слідства - складання обвинувального висновку або постанови про закриття справи, чи постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 212 КПК). Слід зазначити, що чинний кримінально-процесуальний закон, прямо визначаючи перелічені три фори закінчення досудового розслідування в ст.212 КПК, не містить вказівки на можливість закінчення провадження в цій стадії кримінального процесу у формі винесення постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Хоч за логікою норм нового кримінального законодавства таке звільнення від відповідальності може провадитись виключно судом ( ст.44 ч.2 КК), а ст.ст.7-111 та 232 1КПК регламентують порядок направлення органами досудового слідства до суду для вирішення питання про закриття справи з підстав, передбачених ст.ст.45-49 КК. Тому, на наш погляд, є достатні матеріально-правові і процесуальні підстави для висновку, що направлення органами досудового слідства справи до суду для вирішення питання про її закриття, в тому числі і внаслідок зміни обстановки, є самостійною формою закінчення досудового розслідування, яка повинна бути прямо зазначена в диспозиції ст.212 КПК.
Закінчення досудового розслідування є заключним етапом процесуальної діяльності саме тому, що для остаточного вирішення долі кримінальної справи, слідчий та орган дізнання на підставі вимог ст. 22 КПК про всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи, проводять аналіз всієї сукупності зібраних у ній доказів, здійснюють систематизацію її матеріалів, і тільки після цього приймають відповідне процесуальне рішення, передбачене кримінально-процесуальним законом. До ведення в дію нового інституту звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченого КК України 2001, в теорії кримінального процесу панівною була думка про те що, коли кримінальну справу не може бути направлено для розгляду в суд у зв'язку з наявністю встановлених в законі підстав, вона підлягає закриттю, про що складається відповідна мотивована постанова?147?131). Однак новації, що були запровадженні у процесуальному законодавстві у зв'язку із приведенням його у відповідність до реалій нового Кримінального кодексу, вимагають змінити теоретичний підхід до даної проблеми, оскільки звільнення від відповідальності є виключною прерогативою суду. При цьому закриття справи судом, що надійшла до нього від органів досудового слідства для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності повинно відбуватись в межах загальних правил інституту закриття кримінальних справ, який достатньо повно висвітлений в науці кримінального процесу. Слід зазначити, що і сама постанова слідчого та прокурора про направлення справи до суду для вирішення питання про закриття справи в зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності, в тому числі і внаслідок зміни обстановки, повинна за своїм змістом відповідати тим вимогам, які висуваються законодавством стосовно постанови про закриття справи. Це зумовлюється тим, що обидва акти мають підсумкове значення для досудового слідства. Врешті-решт, одним основних можливих наслідків направлення справи до суду для звільнення від кримінальної відповідальності є вирішення питання про її закриття. Іншими словами, направлення справи органом досудового слідства до суду для вирішення питання про її закриття в зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності і подальше закриття кримінальної справи судом утворюють єдину процесуальну процедуру закриття провадження. Тому, вважаємо за доцільне, звернутись до розгляду положень інституту закриття кримінальних справ.
В теорії кримінального процесу закриття кримінальних справ як одна з форм закінчення досудового розслідування у справі, розглядається з різних точок зору як багатоаспектне явище. Це інститут кримінально-процесуального права, тобто сукупність правових норм, які регулюють відносини, що складаються із приводу особливого порядку закінчення провадження у справі. Як зазначав А.Я.Дубинський, розкриваючи сутність закриття кримінальних справ в стадії досудового розслідування, "закриття кримінальної справи є заключним етапом розслідування, що містить комплекс процесуальних дій щодо аналізу та оцінки зібраних у справі доказів, систематизації матеріалів кримінальної справи, ознайомлення із закінченим провадженням учасників процесу (заінтересованих у її кінцевому результаті) та вирішення клопотань, що від них надійшли, формулюванню висновку по