РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Обстеження хворих та членів їх родин проводилося на базі терапевтичного та полiклiнiчного вiддiлень вiддiлкової клiнiчної лiкарнi станції "Ужгород", поліклініки та гастроентерологiчного вiддiлення центральної клінічної лікарні міста Ужгорода, Великобичківської міської лікарні, дільничної амбулаторії села Макарева, лабораторій бактеріологічної та діагностики віруса імунодефіциту людини Закарпатської обласної санітарно-епідеміологічної станції, бактеріологічної лабораторії центральної клінічної лікарні міста Ужгорода, патогістологічної лабораторії Закарпатського обласного клінічного онкодиспансера.
Дослідження проводилися за перiод 1998-2002 років.
Відбір пацієнтів відбувався таким чином: результати опитування ініціальних хворих та членів їх родин щодо наявності скарг та об'єктивного обстеження на предмет ураження ШКТ заносилися до розробленої нами облікової карти хворого гастроентерологічного профілю (зразок облікової карти подано у додатку В), пацієнт з диспептичним синдромом проходив фіброезофагогастродуоденоскопію (ФЕГДС), у процесі якої встановлювалася локалізація і характер ураження слизової шлунку та дванадцятипалої кишки.
Критерiєм для постановки дiагнозу хронічного поверхневого гастриту та виразки дванадцятипалої кишки служили клініко-анамнестичні дані (характернi скарги на перiодичнi голоднi, нiчнi, пiзнi болi, печiю, вiдрижку кислим, частi закрепи; сезоннiсть больового синдрому: весна - осiнь), результати фізикального обстеження (болючiсть при пальпацiї у правій навколопупковiй дiлянцi та у епiгастрiї), а також дані лабораторно-інструментальних методiв дослідження. Ендоскопія стравоходу, шлунку, дванадцятипалої кишки проводилась за допомогою фіброгастроскопа фірми "Olympus" (Японія). В процесі ФЕГДС встановлювали локалізацію запалення слизової оболонки шлунку, наявність та ступінь вираження набряку, гіперемії, розрихлення, ексудації, ерозій, вузлуватості, гіперплазії складок, видимість судинної реакції, інтрамуральних крововиливів та гастроезофагеального рефлюксу (згідно вимог ендоскопічного розділу Сіднейської класифікації гастритів 1990 р.), а при наявності виразок - їх розмір, активність, фазу рубцювання. Під час ендоскопії всім пацієнтам проводилося взяття біопсійного матеріалу шляхом прицільної біопсії з ділянок середньої третини передньої стінки тіла та антрального відділу шлунку, дванадцятипалої кишки. Біопсійний матеріал використовувався для створення мазків-відбитків біоптатів за методикою Л.Й. Аруїна (1993) із фарбуванням за Грамом і Романовським-Гімзою і подальшою бактеріоскопією і цитологічним дослідженням мазків. Біопсійний матеріал також фіксували протягом 24 годин у 10%-ному розчині формаліну, забуференому за Ліллі (1969) (рН 7,4). Використвували прискорену проводку біопсійного матеріалу через батарею спиртів, ксилол та парафін. З парафінових блоків виготовляли зрізи товщиною 6-7 мкм. Для оглядових цілей та морфометрії зрізи фарбували гематоксилін-еозином, а для бактеріоскопії - за Романовським-Гімзою. На основі морфологічного (цитологічного та гістологічного) дослідження біоптатів слизової шлунку встановлювалися: наявність лейкоцитів, слизу та проліферації циліндричного епітелія, його метаплазія при цитологічному дослідженні; наявність та вираженість лейкоцитарної інфільтрації, з формуванням мікроерозій та кріпт-абсцесів, гіперплазія фовеолярного епітеліального шару з утворенням мікрополіпів та поєднання з вогнищами атрофії залоз, кишкової метаплазії, а також пілорична метаплазія чи пілоризація головних залоз. Для характеристики морфологічних змін при оцінці гістологічних зрізів біоптатів слизової шлунку була також використана запропонована Л.Й. Аруіном (1993) методика морфологічної діагностики захворювань гастродуоденальної зони, асоційованих з Нр [201]. Інфікованість Нр встановлювалася на основі результатів морфологічного дослідження біоптатів слизової шлунку (бактеріоскопії мазків-відбитків біоптатів слизової шлунку, а також гістологічних зрізів гастробіоптатів) з оцінкою ступеню засіву мікроорганізмами, морфологічно подібними до Нр, за методикою Л.Й. Аруіна (1993). Для експрес-дагностики Нр оцінювалися результати біохімічного тестування біоптатів слизової шлунку із застосуванням CLO-тесту (Де-Нол тесту фірми "Jamanouchi", виробництва Нідерландів; середовища Закса) та неінвазивних методів - імунологічного дослідження на предмет наявності та визначення титру специфічних антигелікобактерних Ig G під час імуноферментного аналізу з використанням тест-системи Immuno Comb II (виробництво Ізраїлю) за стандартною методикою.
При відсутності описаних вище морфологічних ознак та при наявності скарг з боку ШКТ у пацієнтів встановлювався діагноз невиразкової диспепсії. Крім наведених вище спеціальних методик обстеження, для оцінки стану пацієнтів ми користувалися іншими загальноклінічними методами лабораторної діагностики: загальним аналізом крові, сечі, біохімічним дослідженням крові (білірубін, трансамінази, лужна фосфатаза, загальний білок та білкові фракції) внутрішньошлунковою мікрозондовою рН-метрією за методикою В.М. Чернобрового (1989) [202], ультразвуковим дослідженням органів черевної порожнини за допомогою апарату фірми "Aloka", даними копрограми, дослідження калу на приховану кров, мікробіологічного дослідження фекалій. Враховуючи існуючий на сьогодні погляд, що соматичне захворювання може підтримуватися зрушеннями психологічного статусу, а також оскільки визначення психологічних рис при ряді захворювань внутрішніх органів входить до завдань комплексної теми кафедри терапії та сімейної медицини ФПО УжНУ, додатково до описаних методів діагностики у хворих чоловічої статі проводилося анкетне тестування за розробленою методикою визначення ступеню сприйняття психологічного впливу, на яку отримано деклараційний патент на винахід, з метою подальшого проведення корекції психосоматичного стану у психотерапевта [203]. (Акти впровадження наведених методик у практичну діяльність перерахованих вище орг
- Київ+380960830922