Ви є тут

Антропогенна трансформація рельєфу міста Хмельницького.

Автор: 
Колтун Оксана Володимирівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2002
Артикул:
0402U003176
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА І МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
АНТРОПОГЕННОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ РЕЛЬЄФУ (АТР) МІСТ
2.1. Структура досліджень
У різних країнах світу достатньо уваги приділяється вивченню міського
середовища [218], екології міських поселень [222], ландшафтно-екологічній
структурі міст [215, 223]. Слід зазначити, що й рельєфу міст приділяється
увага. Зокрема, у Росії кілька десятиліть вивчається рельєф, антропогенні
геоморфологічні процеси і відклади Москви [41, 102-105, 120-122 та ін.],
Комсомольська-на-Амурі [119], Казані [84, 183], Томська [101], Курська [85] та
інших міст. Детальний огляд публікацій у СРСР, які стосуються антропогенних
геологічних процесів, у тому числі у містах, подає Ф.В. Котлов [103].
Досліджено рельєф міста Торуні і околиць [231], геоморфологічні наслідки
освоєння і антропогенного впливу на території міста Остроленки й околиць [233]
(Польща), антропогенні зміни рельєфу грецьких міст [234], геоморфологію міст
Словаччини загалом [217] і її столиці Братіслави зокрема [228]. В останній
праці подається також оцінка території за ступенем поширення антропогенних форм
рельєфу. При вивченні геоморфології словацьких міст на першій стадії у дрібному
масштабі оцінювали типи рельєфу і виділяли класи придатності для будівництва;
при оцінці конкретних територій на перший план виходили також сучасні
геоморфологічні процеси.
Геоморфологія міст розвивалась також у деяких азіатських країнах: Малайзії
[219], Сингапурі [226], Китаї [225], колишніх республіках СРСР. Дослідження у
Куала-Лумпурі і Сингапурі базуються на вивченні природних і антропогенних
геоморфологічних процесів: ерозії на ділянках під забудовою, зміні русел і
режиму рік, яроутворенню і накопиченню наносів. Взагалі, досить багато уваги
приділяється саме сучасним екзогенним процесам на території міст. Наприклад,
вивчались вплив забудови передмість на флювіальні процеси у США [224];
просідання поверхні у Токіо й антропогенні зміни берегів та берегових процесів
у Токійській і Осацькій затоках (Японія) [211]; руслові деформації підмостових
русел на урбанізованих ділянках Обі (Росія) [115]; оцінка ерозії в умовах
вологих тропіків Заїру, яка виявилася у 60 разів більшою, ніж на
неурбанізованих територіях [229]; оцінка стійкості схилів в урбанізованих
місцевостях Італії, зокрема вплив зростання забудови на зсувні процеси [213,
216] та інші.
Як бачимо, окремі складові антропогенного впливу на рельєф та його наслідки
нерідко стають об'єктами досліджень, однак комплексній характеристиці саме
антропогенної трансформації рельєфу міст приділялось менше уваги, тому є
потреба розробки відповідної методики.
На нашу думку, дослідження антропогенної трансформації рельєфу міст повинні
ґрунтуватися на системному підході. Місто у широкому розумінні – єдність
природних факторів, матеріальних об’єктів, створених людиною, і самих людей
[45]. Воно є відкритою системою, відповідно, має високий ступінь
упорядкованості. Стосовно інших класифікацій систем, то якщо у взаємодіях, які
ми кладемо в основу виділення системи, домінують зовнішні зв’язки, то ця
система належатиме до популяційного типу (ектосистема), складатиметься з
однотипних елементів, яким властива взаємозамінністьі конкурентні відносини, й
існуватиме завдяки однаковій взаємодії елементів з середовищем; якщо ж у
взаємодіях домінують внутрішні зв’язки, то ця система належатиме до
організменного типу (ендосистема), складатиметься з різнотипних елементів, які
не взаємозамінюють, а доповнюють один одного, тут переважають коаліційні
взаємовідносини, сильні зв’язки між елементами і слабкі – з середовищем [30].
Звичайно, такі визначення можна використати стосовно міста умовно. Досить важко
визначити межу між містом і середовищем, оскільки тих середовищ декілька,
принаймні, природне і соціально-економічне. Вплив міста на суспільне й
економічне становище територій різного ступеня віддаленості залежить від його
ролі у житті реґіону, цілої країни, тобто межа між містом і середовищем не
співпадатиме з адміністративною межею; вплив на довкілля завдяки енергетичному
й речовинному переносу поширюється на територію знову ж таки більшу, ніж
визначено адміністративними межами міста.
Один з практичних результатів системних досліджень – збагачення і модифікація
діючих моделей міст та створення на цій основі адекватних динамічних моделей
містобудівельних систем (у даному випадку – сукупностей створених людиною
матеріальних об’єктів), котрі дозволили б вирішувати завдання оптимізації
просторової організації і прогнозування розвитку таких систем [45].
На різних ієрархічних рівнях системи матимуть різні типи. Враховуючи
особливості рельєфу території, споруди і функції, яку вона виконують, окремий
будинок (мікрорівень) буде ендосистемою, сукупність споруд, які виконують
однакові функції і розміщені в однакових рельєфних умовах (мезорівень,
наприклад, квартал, мікрорайон) – ектосистемою, а місто у цілому (макро-рівень)
– знову ендосистемою.
Геоморфологічна система – це будь-яка чітко обмежена ділянка земної поверхні, у
межах якої протікає більш чи менш однорідний комплекс рельєфотвірних процесів;
геоморфологічні системи повинні мати закономірне поєднання елементів рельєфу,
пов’язаних з ними пухких відкладів і комплексу процесів, що створюють і
перетворюють рельєф [177]. Це визначення доповнює тлумачення геоморфологічної
системи як множини взаємопов’язаних елементів, кожен з яких пов’язаний прямо чи
опосередковано з кожним іншим елементом, а дві будь-які підмножини цієї множини
не можуть бути незалежними [134]. Такі тлумачення свідчить про те, що
геоморфологічні