Вы здесь

Державне управління в сфері медико-соціальної допомоги безнадійно хворим

Автор: 
Крюков Сергій Альбертович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U003400
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
СУЧАСНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ
БЕЗНАДІЙНО ХВОРИМ
2.1. Медико-демографічні фактори впливу на проблему безнадійно хворих
Сучасний етап соціально-економічного розвитку України супроводжується складними
умовами формування здоров’я населення. Кризові явища в економіці, розшарування
суспільства за умовами життєзабезпечення, соціальна нестабільність,
несприятлива екологічна ситуація призвели до погіршення здоров’я населення.
Визначальну роль у зміні стану здоров’я населення відіграють 3 групи факторів:
соціальні, біологічні та екологічні. Про це свідчать дослідження багатьох
учених[33,39,42,49,58,72,73,99,105,142,155,170,172,197,238].
Аналітичні матеріали про стан здоров’я населення та демографічну ситуацію в
Україні за останнє десятиріччя (1990-2000) в умовах перехідного до ринку
періоду переконливо свідчать, що економічні, соціальні, екологічні чинники
викликали низку негативних тенденцій.
Демографічний розвиток будь-якої країни є важливою складовою її сталого
розвитку. Україна в 90-х роках увійшла до числа країн, де спостерігається
абсолютне зменшення чисельності населення. Головним чином, це країни Східної
Європи і держави, що утворилися на території колишнього СРСР. Природне
зменшення населення України відбувалося протягом ряду років з щорічним
погіршенням показників(рис.2.4).
На нараді в Берні в 1986 році експерти ВООЗ виділили 5 груп індикаторів, які
характеризують здоров’я населення[79]: показник смертності, показник
захворюваності, показник інвалідності, показники суб’єктивної оцінки стану
здоров’я та складні індикатори здоров’я. Але найбільш надійним та об’єктивним з
усіх існуючих показників експерти визнали показник смертності, який акумулює в
собі всю попередню патологію, що по-різному організована за часом.
Аналізуючи показник смертності, причини його зростання чи зниження, враховуючи
стан соціально-економічного становища суспільства, можна визначити стратегію і
тактику охорони здоров’я [77].
Починаючи з 1991 року, число померлих перевищує число народжених, і така
ситуація продовжує погіршуватися.
Рис. 2.4. Природний приріст (зменшення) населення України в 1989-2000 рр.
(тис.чол.).
У період 1990-1995 років смертність інтенсивно зростала, і її рівень у 1995
році перевищував такий у 1990 році на 27%. Негативні тенденції також проявилися
значною мірою в містах, де зростання показників смертності досягло 33,3%.
Довготривала тенденція до підйому смертності має в Україні складний комплекс
причин: загальноекономічна стагнація в радянському суспільстві і недоліки
державної системи охорони здоров’я населення, погіршення екологічних умов,
недооцінка цінності здоров’я як з боку держави, так і з боку самих громадян
(табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Загальні показники природного руху населення в Україні
(на 1 000 населення)*
Роки
Народжуваність
Смертність
Природний приріст
Україна
Місто
Село
Україна
Місто
Село
Україна
Місто
Село
1990
12,7
12,7
12,7
12,1
10,2
16,1
0,6
2,5
- 3,4
1991
12,1
11,9
12,6
12,9
10,8
17,2
- 0,8
1,1
- 4,6
1992
11,4
11,0
12,5
13,4
11,4
17,6
- 2,0
- 0,4
- 5,1
1993
10,7
10,1
12,0
14,2
12,2
18,5
- 3,5
- 2,1
- 6,5
1994
10,0
9,3
11,6
14,7
12,8
18,8
- 4,7
- 3,5
- 7,2
1995
9,6
8,8
11.1
15,4
13,6
19,1
- 5,8
- 4,8
- 8,0
1996
9,1
8,4
10,7
15,2
13,3
19,2
- 6,1
- 4,9
- 8,5
1997
8,7
8,0
10,3
14,9
12,9
19,0
- 6,2
- 4,9
- 8,7
1998
8,3
7,6
9,9
14,4
12,6
18,2
- 6,1
- 5,0
- 8,3
1999
7,8
7,1
9,4
14,8
13,0
18,7
-7,0
-5,9
-9,3
2000
7,8
7,1
9,3
15,3
13,6
19,0
-7,5
-6,5
-9,7
*Джерела:[77,100,151].
У сільській місцевості підвищення рівнів смертності відбувалося дещо меншими
темпами, у результаті чого збільшення показників за аналогічний період складало
19%. Надалі – у 1996 –1998 роках смертність почала повільно зменшуватися і в
1998 році практично повернулася до рівня 1993 – 1994 років, але в 2000 році
знов досягла рівня 1995 року. Падіння народжуваності і підвищення смертності
призвели до перетворення природного приросту населення в зменшення, яке в
Україні в цілому почалося з 1991 року і швидко наростало. Погіршуються якісні
параметри макродемографічного рівня. Понижчав потенціал відтворення населення,
посилилося його старіння, особливо в сільській місцевості [112]. Не смертність,
а низька народжуваність є головним чинником у депопуляції. З ростом чисельності
населення люди похилого віку перетворюються у велику економічну та політичну
силу, яка здатна до перерозподілу потоків матеріальних благ на свою
користь[29]. Кількість народжених в Україні, починаючи з 60-х років, поступово
зменшувалась. Зниженню народжуваності в 90-ті роки, за даними Левчук Н.[94],
сприяли такі фактори, як: по-перше, це ефект “вичерпаної” народжуваності тих
жінок, які в середині 80-х років унаслідок демостимулюючих заходів прискорено,
раніше наміченого строку, народили дітей і передчасно реалізували свої плани
стосовно кількості дітей у сім’ї. Та частина народжень, що була запланована на
кінець 80-х – початок 90-х років, відбулася на кілька років раніше – у середині
80-х років, хоча вона була незначною; по-друге, зменшення кількості народжень
як наслідку структурних коливань, а саме: на початку 90-х років у дітородному
віці перебували діти нечисленних батьків, народжених у роки війни, коли
народжуваність значно знизилась; по-третє, корінні соціально-економічні
перетворення на фоні значного погіршення матеріального добробуту більшості
населення призвели до того, що молоді сім’ї почали відкладати народження дітей
на невизначений час або взагалі відмовлятися від цього. Якщо помі