РОЗДІЛ 2
ПРАВОВА ПРИРОДА ДОГОВОРІВ У СФЕРІ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В ПОЗИКОВІЙ ФОРМІ
2.1. Інвестиційний позиковий/кредитний договір як самостійний вид
зовнішньоекономічного договору
Інвестиційний позиковий/кредитний договір є однією з основних правових форм
здійснення відносин іноземного позикового інвестування та самостійним видом
зовнішньоекономічного договору.
Поняття та правова природа інвестиційного договору неодноразово були предметом
дослідження вітчизняної науки [174, 187, 206, 225, 260]. Так, в науковій
літературі визначається, що “інвестиційний договір (контракт) – це угода двох
або більше учасників інвестиційної діяльності, змістом якої є взаємні права та
обов’язки, спрямовані на реалізацію іноземних інвестицій з метою одержання
прибутку або досягнення іншого соціального ефекту” [187] [50) [187] Коссак В.М.
Зобов’язання у сфері інвестицій та виробничої кооперації // Цивільне право
України. Книга 2. За ред. Дзери О.В., Кузнєцової Н.С. – К.: ЮрінкомІнтер, 2001.
– С. 582]). При цьому підкреслюється, що саме цивільно-правовий договір є
однією з основних правових форм здійснення іноземних інвестицій в Україні
[206].
Вітчизняними дослідниками зазначається, що на інвестиційні договори поширюються
(крім загальних цивілістичних норм) положення Закону України “Про
зовнішньоекономічну діяльність” та законодавства про іноземні інвестиції [187]
[51) [187] Там само. – С. 575-576.]). Можна цілком погодитися з думкою про те,
що в регулюванні інвестиційних договорів за участю “іноземного елемента”
застосовуються вимоги зовнішньоекономічного законодавства і в цьому
контексті необхідно уніфікувати нормативно-правову базу, відповідно до якої
укладаються внутрішньогосподарські договори та зовнішньоекономічні контракти
[190] [52) [190] Коссак В.М. Цивільно-правові проблеми регулювання іноземних
інвестицій в Україні: Автореф. дис. …д-ра юрид наук: 12.00.03. – К., 1996. –
С.11.]). Отже постає питання: яким чином можна розмежувати ці категорії, якщо
їх регламентація здійснюється одними і тими ж нормативними актами. Так, в свою
чергу В.В. Луць розглядає зовнішньоекономічні інвестиційні договори [206] [53)
[206] гл. 10. Контракти у зовнішньоекономічній діяльності, стор. 292-301. ].
Деякими дослідниками відзначається, що за критерії відмежування звичайного
зовнішньоекономічного контракту від інвестиційного слід використовувати
наступні:
а) інвестиційні цінності мають вкладатися на досить довгий термін;
б) іноземний інвестор повинен мати певні права на здійснення контролю за
використанням вкладених цінностей;
в) інвестор несе підприємницький ризик, тобто приймає участь в розподілі
виробленої продукції або прибутків та збитків від використання іноземних
інвестицій;
г) момент отримання інвестором прибутку від інвестиції не може співпадати з
моментом їх вкладення [168] [54) [168] Капелюшник Е. Особенности осуществления
иностранного инвестирования, не связанного с созданием юридического лица //
Предпринимательство, хоз-во и право. – 1997. – № 8. – С. 7-8.]).
В науці підкреслюється, “що ключовим критерієм ідентифікації договорів
інвестиційного характеру є економічна ефективність, тобто віднесення до
категорії інвестиційних саме такої групи договорів, при розповсюдженні на яку
відповідного регулювання, буде досягнуто оптимальне співвідношення інтересів
інвестора і публічних інтересів держави на всіх стадіях здійснення
інвестиційних відносин” [260] [55) [260] Сімсон О.Е. Правові особливості
договорів інвестиційного характеру: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.03 –
Х., 2001.– С. 11.]). Виходячи з цього критерію були вироблені специфічні
кваліфікаційні ознаки інвестиційних договорів, до яких було віднесено: “1)
закріплення факту вкладення інвестиції (майна, майнових прав і інших цінностей,
що мають ринкову вартість); 2) вкладення здійснюється інвестором безпосередньо
в об’єкт інвестування чи шляхом передачі їх реципієнту для реалізації
інвестицій (саме в останньому випадку ми можемо говорити про позикове
інвестування – коли передбачається передача майнових цінностей – Г.В.); 3)
об’єктом інвестування є такі об’єкти підприємницької діяльності, як основні
фонди, обігові кошти, статутний фонд; 4) мета – одержання прибутку від
використання інвестиції, що може бути зв’язаний з прибутком інвестованого
підприємства, а може бути і не зв’язаний, можлива також змішана форма і як
правило виражається у відсотках; 5) довгостроковий характер; 6) ризиковий
фактор, зв’язаний з довгостроковим використанням інвестицій в підприємницькій
діяльності” [260]. З огляду на наведене було викладене наступне поняття
інвестиційного договору: “інвестиційний договір – це родове поняття й означає
договір, хоча б однією стороною якого є інвестор, що регулює відносини з
приводу довгострокового і ризикового вкладення майна, майнових прав та інших
цінностей, що мають ринкову вартість в обраний об’єкт підприємницької
діяльності з метою одержання прибутку (доходу) від реалізації (використання)
цих цінностей” [260] [56) [260]. Сімсон О.Е. Правові особливості договорів
інвестиційного характеру: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.03. – Х.,
2001.– С. 11.]).
На нашу думку більш вдало при характеристиці інвестиційних договорів є
загальному розумінні говорити саме про кваліфікуючі ознаки, як це і було
зроблено в науковій літературі, оскільки предмет інвестиційного договору
знаходиться в повній залежності від форми інвестування, яка і є
визначальною при встановленні правової форми реалізації відносин – і са-
ме в цьому випадку можна говорити про істотні умови. До того ж, як підкреслюють
де
- Київ+380960830922