Функції представницьких органів місцевого самоврядування в Україні.

Розділ II. Механізм здійснення функцій представницьких органів місцевого самоврядування в Україні2.1. Механізм здійснення функцій сільськими, селищними і міськими радами110-1412.2. Механізм здійснення функцій районними і обласними радами142-1712.3. Основні напрями розвитку і вдосконалення механізму здійснення функцій представницьких органів місцевого самоврядування в Україні172-195ВИСНОВКИ196-204СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ205-233
ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Відновлення та розбудова на демократичних засадах української державності об'єктивно призвели до пошуку такої організації публічної влади, яка б, з одного боку, відповідала національним традиціям, а з іншого - сучасним світовим вимогам, була б спрямована на забезпечення прав і свобод людини, задоволення її потреб, підвищення ефективності надання послуг населенню, зростання його добробуту, піднесення загального рівня життя громадян України.
Результатом такого пошуку є трансформація структури місцевої влади, встановлення принципово нової децентралізованої системи управління, закріплення сучасних основ взаємовідносин органів державної виконавчої влади та представницьких органів місцевого самоврядування, які мають будуватись не на принципах субординації (властивій урядовій вертикалі), а на принципах правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності органів місцевого самоврядування різних рівнів.
Актуальність теми дисертації зумовлена, з одного боку тим, що місцеве самоврядування є новим, малодослідженим явищем у політичному житті держави, а з іншого - необхідністю його розвитку і вдосконалення у процесі утвердження України як європейської демократичної держави. Саме через інститути місцевого самоврядування реалізується право територіальної громади безпосередньо володіти, користуватись та розпоряджатись муніципальною власністю. Іншими словами, така господарська автономія дозволяє громадянам самим будувати своє життя, заради власного добробуту і за власний рахунок. У політичному аспекті місцеве самоврядування відкриває можливість територіальній громаді прямо керувати своїми спільними справами, або через представницькі органи, які обираються відповідними територіальними громадами та підконтрольні їм. Сьогодні важко знайти іншу, таку всебічно та послідовно демократичну, доступну і зрозумілу населенню форму максимального наближення народу до влади, яка визнана і широко застосовується сучасною світовою цивілізацією.
Щодо становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні, то воно суттєво стримується рядом існуючих сьогодні об'єктивних і суб'єктивних факторів економічного, політичного, правового та психологічного характеру. Насамперед, це недостатня сформованість дієздатного суб'єкта місцевого самоврядування - самодостатньої територіальної громади, яка володіла б необхідними матеріальними і фінансовими ресурсами, мала б належні внутрішні джерела формування доходної частини місцевого бюджету. Дається взнаки також відсутність достатнього правового забезпечення значного масиву питань організації і функціонування місцевого самоврядування, неготовність значної частини депутатів усіх рівнів, державних службовців та громадян до сприйняття таких основних положень місцевого самоврядування, як його автономія і самостійність у вирішенні всіх питань місцевого значення за наявності належного самозабезпечення матеріально- фінансовими ресурсами.
Особливої уваги з боку юридичної науки потребують питання функціонування органів місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади, здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією і законами України. На відміну від Рад народних депутатів, які існували до 90-х років і становили єдину систему органів державної влади, представницькі органи місцевого самоврядування за своєю природою є недержавними і не належать до так званої урядової вертикалі. Такі особливості відображаються насамперед у функціях цих органів. Тому функції Рад народних депутатів та органів самоврядування не слід ототожнювати, оскільки функції останніх зумовлені принципами, цілями і завданнями локальної демократії. Саме цим можна пояснити відсутність у науці конституційного права фундаментальних досліджень функцій представницьких органів місцевого самоврядування, що є значною перешкодою на шляху становлення та розвитку інституту місцевого самоврядування в Україні.
Оскільки суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації органами місцевого самоврядування основних функцій регулюються нормами різних галузей національного законодавства, то закономірно виникає потреба у виробленні єдиного підходу до визначення функцій цих органів, забезпеченні єдності норм, які регламентують окремі аспекти діяльності органів самоврядування.
Значний внесок у наукове розроблення і вирішення методологічних та теоретичних проблем загальної теорії функцій держави, функцій органів державного управління, функцій місцевих Рад народних депутатів, зокрема розв'язання питань вдосконалення системи, структури, форм і методів роботи місцевих Рад зроблено фахівцями в галузях теорії держави і права, конституційного (державного) права і радянського будівництва, адміністративного права та відображено у працях С.А. Авак'яна, В.Б. Авер'янова, С.С. Алексєєва, Г.В. Атаманчука, В.Д. Афанасьєва, М.І. Байтіна, Г.В. Барабашева, І.Л. Бачило, Б.М. Габричидзе, В.Т. Кабишева, М.І. Козюбри, В.В. Копєйчикова, Б.П. Курашвілі, Б.М. Лазарєва, А.І. Лук'янова, В.Ф. Мелащенка, Г.О. Мурашина, А.О. Селіванова, М.Ф. Селівона, Л.А. Симоняна, Ю.О. Тихомирова, Д.Д. Цабрія, В.В. Цвєткова, М.В. Черноголовкіна, К.Ф. Шеремета, Л.П. Юзькова, тощо.
Необхідно відмітити, що у зазначених працях, значна кількість яких була створена ще за радянських часів, висловлено чимало важливих концептуальних думок щодо місцевого самоврядування. Місцеві Ради розглядалися ними як органи з подвійною природою?органи державної влади на місцях, які входять до єдиної системи Рад