РОЗДІЛ 2
СТАН ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ ДО ПРАВОВИХОВНОЇ РОБОТИ
2.1. Психолого-педагогічні передумови підготовки майбутніх педагогів до
правового виховання молодших школярів
Підгрунтям для дослідження порушеної проблеми розглядаємо сформульовані вченими
завдання перед сучасною вищою педагогічною школою України – виховувати нове
покоління молодих учителів, здатних правильно сприймати й адекватно діяти. Ці
завдання є актуальними і в сенсі розуміння виховання як основного способу
трансляції правової культури, що підтверджують І. Зязюн, О.Савченко,
В.Семиченко та ін. [98; 234; 242].
Узагальнення результатів досліджень різних аспектів професійної підготовки
майбутнього вчителя дає підстави стверджувати, що їх консолідуючим стрижнем
була і є особистість такого педагога, який би на підставі вищих цінностей
добра, істини, краси тощо регулював життєдіяльність своїх учнів. Сучасні зміни
в педагогічній освіті в Україні ставлять нас перед необхідністю виокремити
наявні підходи до тлумачення категорії “ціннісні орієнтації особистості”, а
відтак і – “ціннісно-правові орієнтації особистості” з позицій професійного
розвитку майбутнього вчителя і формування його готовності до правового
виховання молодших школярів відповідно до завдань нашого дослідження.
На підставі аналізу психолого-педагогічних досліджень можемо стверджувати, що
єдності у визначенні згаданої категорії немає. Її тлумачать як “настанову,
“спрямованість” чи “ставлення” у дослідженні. Тому для ціннісних орієнтацій
особистості молодшого школяра будемо послуговуватися філософським тлумаченням
поняття “ставлення” відповідно до того, як його сформулювали вчені. Так,
О.Здравомислов, В.Ядов [93; 305], зазначають, що ціннісні орієнтації
особистості є важливими структурними утвореннями, які виражають її вибіркове
ставлення до основних соціальних цінностей.
Принциповими для нас розглядаємо міркування В.Водзинської та
О.Золотухіної-Аболіної [53; 95], які вважають, що ціннісні орієнтації є
визначеною структурою ставлення особистості до фактів дійсності з конкретним
виявом у формі фіксованих настанов. Учені радять розглядати систему ціннісних
орієнтацій як елемент ціннісного ставлення до довкілля, що є вужчим поняттям,
ніж категорія цінності. Ціннісна орієнтація як вибіркове ставлення до
матеріальних і духовних цінностей визначає поведінку людини. Критерії оцінки
позитивної і негативної значущості об’єктів довкілля для людини чи суспільства
загалом виражені в моральних і правових нормах, цілях і настановах.
З цього приводу Е.Фромм писав: “Наші ціннісні судження визначають наші дії, на
їх правильності утримується наше духовне здоров’я і щастя” [286, 7-8]. Ціннісні
орієнтації покладені в основу переконань, визначають поведінку особистості,
зумовлюють її цілісність, активність, здатність до вольових зусиль.
Для осмислення сутності понять “ціннісні орієнтації особистості” і
“ціннісно-правові орієнтації особистості” з’ясуємо зміст категорій “цінність” і
“ставлення”.
Послуговуючись поняттям “ставлення”, філософія віддзеркалює зв’язок об’єкта і
суб’єкта в діяльності й характеризує значення першого для другого: “Ставлення,
яке ілюструє це значення, називають ціннісним” [286, 41-42]. Відтак “цінність”
у філософській літературі тлумачиться двояко. По-перше, у неї вкладається
зміст, близький до категорії “значення”, тобто “цінності є своєрідними маяками,
які допомагають відзначити в руслі інформації найважливіше (в позитивному і
негативному сенсі) для життєдіяльності людини” [9, 289]; по-друге, цінність
визначається через поняття “благо” (С.Анісімов, О.Дробницький, В.Сагатовський
та ін.) та його визначальну властивість задовольняти реальну, розумну,
позитивну потребу індивіда [12; 79; 233]. Цей підхід видається нам
аргументованішим, тому і будемо послуговуватися ним у дослідженні.
Оскільки “цінність” – це здебільшого позитивно значуще задоволення розумних
потреб людини, ми поділяємо позицію вчених, які вважають, що правовими є
цінності з категорії моральних – добро, справедливість, свобода і відповідно їх
відносять до загальнолюдських. Критеріями їх визначення є життя, досвід і
потреби не однієї людини, а всього людства.
Певний інтерес для дослідження мають судження В.Діденка, М.Бахтіна та ін. про
орієнтацію і вибір поведінки індивідом, що вони пояснюють його культурою та
буттям. Відповідно це передбачає вільний вибір вчинків та особисту
відповідальність за них [173]; життя в індивідуальному, родовому й
планетарно-космічному вимірі; діяльніснолюдський спосіб життя; свободу як
необхідну умову й прикінцеву мету життя людини і соціуму [77].
Спираючись на їх висновки і послуговуючись дефініцією “ціннісно-правові
орієнтації”, під “цінністю” розуміємо саму людину і, відповідно, дитину, її
життя, все, що створює умови для власне людської життєдіяльності (право на
свободу, життя, вибір та ін.). Використовуючи категорію “правові”, братимемо за
основу оцінку відповідності змісту цінності створених для людини умов з
реальним станом їх дотримання.
Як стверджують учені, лише за допомогою оцінки індивід може виявити цінність.
Оцінка є способом віддзеркалення певної значущості для нього чогось або когось
і відкриває її індивіду. Оцінка продовжує пізнання і грунтується на ньому. Її
результатом стає конкретне ставлення суб’єкта до об’єкта. Воно виникає
внаслідок усвідомлення і переживання цінності з урахуванням її впливу на
задоволення потреб суб’єкта [93; 95].
Для оцінки характерні раціональний (усвідомлення значущості об’єктивних якостей
довкілля) та емоційний (переживання цінностей чи їх антиподів) к
- Київ+380960830922