РОЗДІЛ 2
Соціально-економічні, політичні і правові умови розвитку освіти євреїв на
Волині
2.1. Передумови становлення та розвитку єврейської освіти
Наприкінці XVIII ст. сталися поділи Речі Посполитої, внаслідок яких значна
територія Правобережної України, зокрема землі Волині, опинилися в складі
Російської імперії. На цих землях окрім корінного населення, українців, мешкало
багато євреїв, які масово почали тут селитися ще з часів Люблінської унії. В
Південно-Західному краї царській уряд створив три губернії: Київську,
Волинську, Подільську, де компактно проживали іудеї. Волинська губернія виникла
в 1797 р. і була поділена на 10 повітів: Новоград-Волинський, Лобунський,
Заславльський, Острозький, Рівненський, Овруцький, Радомишльський,
Житомирський, Чуднівський, Домбровицький, в яких проживало 578 купців-євреїв і
191 купців-християн, та 13687 міщан-євреїв і 2593 міщан-християн.
В 1799 р. було створено 12 повітів: Новоград-Волинський, Заславльський,
Острозький, Рівненський, Овруцький, Житомирський, Володимирський, Ковельський,
Старокостянтинівський, Дубненський, Кременецький, Луцький, в яких вже мешкало
220 купців-євреїв і 147 купців-християн , 23573 міщан-євреїв і 8992
міщан-християн [182, т. 5, с. 738]. Волинська губернія стала величезною в краї
не тільки за територією, а й за чисельністю євреїв, причому кількість їх
постійно зростала. Якщо у 1797р. євреїв нараховувалось 14265 душ [182, т. 3, с.
535], то через 100 років їх вже було 394774 [311, с. 4-5].
30 травня 1835 р. Волинська губернія увійшла до “смуги осілості”, тобто тієї
частини імперії, на якій (згідно указу російського царя) дозволялося проживати
євреям. Це територія Царства Польського та губерній: Бесарабської, Віленської,
Вітебської, Ковельської, Київської (крім Києва), Єкатеринославської,
Гродненської, Мінської, Могильовської, Подільської, Полтавської, Тавричної
(крім Севастополя), Херсонської, Чернігівської. Згідно перепису 1897 р. в смузі
єврейської осілості проживало 4875 тис. євреїв. Найбільше у Київській губернії
– 427,9 тис., друге місце за кількістю єврейського населення займала Волинська
губернія, у якій з 2989,5 тис. жителів, 394,5 тис. були євреї. Порівняти можна
з Московською губернією, де мешкало всього 8,7 тис. євреїв, тобто у 45 разів
менше, ніж на Волині [354, с.7]. Якщо проаналізувати співвідношення між
єврейським торгово-промисловим станом і християнським у 1800 р. [Табл. 2.1.1.]
та зростанням численності єврейського населення за 100 років, тобто до кінця
XIX ст. [Табл. 2.1.2? 2.1.3? 2.1.5], то слід зауважити, що єврейська громада,
беззаперечно, мала певний вплив на культурні і соціально-політичні процеси в
Південно-Західному краї імперської Росії.
У 1897р. євреї складали 13,2% всього населення Волині, в містах - 50,5%, в
повітах без міст – 10%. Вони досить рівномірно розташувалися у повітах:
Житомирський – 14,3%, Володимир-Волинський – 10,4%, Дубненський – 11,5%,
Заславльський – 13,3%, Ковельський – 11,9%, Кременецький – 12,2%, Луцький –
14,1%, Новоград-Волинський – 15,6%, Овруцький – 10,6%, Острозький – 10,8%,
Рівненський – 16%, Старокостянтинівський – 14,3%. [311, c. 3-5]
В релігійному відношенні у Волинській губернії переважали православні – 70,5%,
а в містах, де православних нараховувалась третина населення, більше було
іудеїв – 51% [311, с. 3 – 10]. У сферах навчальної та виховної діяльності,
науці, літературі, мистецтві також була зайнята досить значна кількість євреїв
[Табл. 2.1.4.]. Повну уяву про кількість єврейського чоловічого і жіночого
населення Волинської губернії за віковими групами, за рівнем освіти, за
грамотністю російською та єврейською мовами дає таблиця 2.1.5.
Більшість єврейського населення проживало в повітових містах, яких в губернії
налічувалося 12 і в містечках. Останніх на Волині було найбільше серед всіх
українських губерній, що входили до смуги осілості. Протягом XIXст. кількість
містечок не була сталою, але мала постійну тенденцію до зменшення. Наприкінці
століття містечок в губернії налічувалося 133.
Центром Волинської губернії у 1804р. став Житомир, де євреї почали селитися ще
на початку XVIII ст. В 1765р. їх було 346, в 1775 – 429, 1784 – 540, 1787 –
758, а в 1789 – третина населення [182, т. 7, с. 600-602].
Єврейське населення Житомира швидко збільшувалося. Відповідно перепису 18
грудня 1873р. в місті нараховувалося 43047 жителів, серед них євреї становили
більш 44% (на 100 чоловіків – 111 жінок). Дітей до 15 років було 43,0%. Іудаїзм
сповідували 19306 жителів, або 44,8%. Єврейську мову рідною вважали 19119
євреїв, або 44,4% [280, с. 28-30]. У 1897 р. в Житомирі проживало 51% євреїв.
На початку ХХ ст. компактне життя єврейської національної меншини викликало ряд
проблем в її житті. Насильницьке зосередження 5 млн. євреїв у західних землях,
де вони склали 11,5% всього населення, зробило із краю свого роду акумулятор, в
якому розвилася революційна енергія єврейської бідноти. “Люди, які змушені були
харчуватися одним оселедцем і двома картоплинами на тиждень, не могли цінувати
блага державності і їх підримувати. Законність закінчується там, де починається
голод. Політика концентрації єврейства у західній частині імперії була визнана
невдалою тому, що через неприступну межу осілості давно вже перекинуто золотий
міст, по якому переходили в центральну Росію найбільш небезпечні, здавалося б,
елементи єврейства: єврейська інтелігенція і єврейська плутократія” [326, с.
1].
Високі темпи зростання чисельності євреїв можна пояснити тим, що іудейська
релігія освячувала багатодітні родини, що вони менше потерпали від воєн та
епідемій. Серед єврейства була менша дитяча смертність та смертність від голоду
завдяки самодоп
- Київ+380960830922