РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ Й ОБ'ЄКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ. ЗАСТОСОВАНА АПАРАТУРА
2.1. Методи клінічного і параклінічного дослідження
Під нашим спостереженням знаходилось 297 жінок у репродуктивному та
пременопаузальному віці (25-49 років, середній вік 40,6 року). Пацієнтки з
гіперпластичними процесами матки (257 хворих) були розділені на 4 клінічні
групи. В І групу увійшли 69 пацієнток з вперше виявленою міомою матки. Другу
групу складали 52 хворі з гіперпластичними процесами ендометрія, які звернулись
зі скаргами на аномальні маткові кровотечі. В третю групу ми віднесли 60
пацієнток з клінічно діагностованим аденоміозом. Четверту групу склали 76
пацієнток із поєднаними гіперпластичними процесами ендо-і міометрія (міома
матки і аденоміоз, міома матки і гіперплазія (поліпи) ендометрія, аденоміоз і
гіперплазія (поліпи) ендометрія. Репрезентативну контрольну (п’яту) групу
склали 40 жінок віком 25-49 років, які звернулись для профілактичного огляду і
у яких не виявлено патології ендо-і міометрія. Всім пацієнткам проводили
комплексне обстеження, що включало клінічні і параклінічні методи дослідження.
Детально вивчали скарги, анамнез життя і захворювання, спадковість,
конституцію, преморбідний фон, стан статевої, менструальної і генеративной
функції, методи, тривалість попереднього лікування та його ефективність.
При збиранні анамнезу звертали увагу насамперед на такі скарги хворих, як
порушення менструального циклу, наявність кров'янистих виділень, болю різної
локалізації, порушення функції суміжних органів, безплідність. Достатня увага
приділялася вивченню спадковості, сімейного анамнезу, відзначали наявність
захворювань, що викликають порушення обміну речовин або є наслідком його
порушення, наявність пухлинних захворювань репродуктивної й інших систем серед
родичів хворих. Докладно вивчався гінекологічний анамнез, зокрема, час і процес
становлення менструальної функції, поява перших ознак і характеру її порушення,
наявність або відсутність безплідності. Детально вивчалася дітородна функція
жінки - час настання першої вагітності, чим вона закінчилась, її перебіг
наявність або відсутність ускладнень при вагітності й у пологах. Ретельно
з'ясовували, які методи дослідження і лікування мали місце раніше, чи
застосовувалися раніше гормональні препарати, їх дози і тривалість лікування. У
всіх жінок здійснювали загальний огляд, огляд молочних залоз, зовнішніх
статевих органів, стінок піхви і шийки матки в дзеркалах, потім здійснювали
кольпоскопію, проводили бімануальне гінекологічне обстеження, дослідження флори
піхви, цитологічне дослідження епітелію шийки матки, мікроскопію піхвових
мазків, проводили тести функціональної діагностики. За необхідності виконували
прицільну біопсію, лабораторні дослідження крові і сечі. При спеціальному
обстеженні застосовувалися наступні методи: гістологічне дослідження соскобів,
отриманих при роздільному вишкрібанні слизової оболонки шийки і тіла матки,
гістероскопія і гістерорезектоскопія, ультразвукове сканування органів малого
таза. Забір крові для дослідження здійснювали з кубітальної вени ранком натще.
При огляді хворої оцінювали її конституцію - як один із показників характеру і
виразності гормональних порушень. Для об'єктивної оцінки визначали значення
індексу Брока, що представляє собою відношення маси тіла в кг до довжини тіла в
метрах і зведене в квадрат (для жінок репродуктивного віку індекс маси тіла в
нормі складає 20-26 кг/м2). Усім хворим проводилася пальпація молочних желез, а
при необхідності - ультразвукове дослідження або мамографія.
При гінекологічному обстеженні звертали увагу на особливості будови зовнішніх
статевих органів, наявність запальних змін, пігментації. Визначали характер і
кількість виділень, проводили забір мазків. Огляд шийки матки проводили в
дзеркалах із наступною простою і розширеною кольпоскопію, із проведенням проби
Шиллера і застосуванням 3 % розчину оцтової кислоти. Кольпоскопію проводили до
початку лікування й у наступних контрольних обстеженнях. При цьому оцінювали
розміри патологічно змінених тканин, їхню форму і поширення, характер епітелію,
що покриває шейку матки, наявність інших змін. При бімануальному піхвовому
дослідженні визначали розміри тіла матки, у залежності від фаз циклу,
консистенцію, рухливість, наявність міоматозних вузлів, їхні розміри і
розташування,ознаки аденоміозу, стан придатків матки та визначали навність
спайкового процесу органів малого таза.
Оцінку функціональної активності яєчників проводили шляхом вимірювання
базальной температури, мінімум протягом 3-х менструальних циклів. При
проведенні клініко-лабораторних досліджень визначали розширену формулу крові з
підрахунком відносної й абсолютної кількості показників лейкоцитарной формули,
вивчали клінічний аналіз сечі.
Біохімічне дослідження крові, проведене до, під час і після лікування, з
обліком фази менструального циклу, містило в собі комплекс досліджень, що
виконуються унфіфікованими і стандартизованими методами. Кількісне визначення
білка в крові визначали колориметричним методом за Лоурі. За допомогою
електрофорезу на папері виділяли 5 білкових фракцій, коефіцієнт співвідношення
альбумінів до глобулінів обчислювався математично (Lowry, 1957). Визначення
кількості гемоглобіну і гематокриту проводилося по відносній щільності крові і
плазми (по Ван-Слайку). Кількість білірубіну в сироватці крові визначали
колориметричним способом по Ван-Дер-Бергу і Мюллеру. Визначення цукру в крові
проводили по Хагедорну-Иенсену.
Визначення кількості загального холестерину крові проводили по Блюру. Метод
заснований на здатності холестерину змінювати фарбуван
- Київ+380960830922