Ви є тут

Індикаційний просторово-генетичний аналіз морфоструктур Поділля (на основі матеріалів аерокосмічного зондування)

Автор: 
Арістов Михайло Віталійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U001088
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА МОРФОСТРУКТУРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПОДІЛЛЯ НА ОСНОВІ МАКЗ
2.1 Індикаційний просторово-генетичний аналіз – методика морфоструктурних
досліджень на основі МАКЗ
Вихідними даними при морфоструктурних дослідженнях на Поділлі були матеріали
аерокосмічного зондування (МАКЗ). На сьогодні двома основними методами
космічного землезнавства, які застосовуються, у тому числі при вивченні рельєфу
та геологічної будови, є контрастно-аналоговий та геоіндикаційний. Їхня
сутність та співвідношення із методологічним апаратом геоморфології будуть
розглянуті нижче.
Будь-який об’єкт на поверхні Землі, що відображений на знімку, розпізнається
дешифратором чи програмою за допомогою індикаторів. Тип індикаторів визначає,
за допомогою якого з двох згаданих методів будуть визначені об’єкти зображення.
При контрастно-аналоговому дешифруванні образи об’єктів формують формалізовані
дешифрувальні ознаки, або зображувальні характеристики. Вони є спільними для
всіх об’єктів поверхні Землі. До цих ознак належать форма, розміри та взаємне
розташування об’єктів, фототон, колір, структура, текстура, малюнок зображення.
При геоіндикаційному дешифруванні ознаками об’єктів є компоненти
природно-територіальних комплексів (ПТК) рангу, відповідного до масштабу
знімків. Найбільш інформативною серед них в умовах закритих територій є рельєф,
у меншій мірі – гірські породи верхньої частини розрізу, грунти, рослинність,
поверхневі та підземні води, а також антропогенні об’єкти, метеорологічні
явища. Все це об’єктивно існуючі утворення чи їхні властивості,
характеристики.
З цього випливає, що при дослідженнях на основі МАКЗ предметом вивчення є
система “індикатор - об’єкт” чи “індикатори - об’єкт”. Дані системи покладені в
основу вчення про індикатори, яке сформувалося на основі широкого впровадження
у науки про Землю ландшафтного та дистанційного методів. Тому основні положення
індикаційного аналізу розроблялися у ландшафтознавстві
(ландшафтно-індикаційний, фітоіндикаційний методи) та космічному землезнавстві
(геоіндикаційний метод).
Постулати вчення про індикатори висвітлені у працях Д.Д.Вишивкина,
Є.А.Востокової, І.С.Гудилина та інш. (географічні дослідження), Б.М.Можаєва,
Н.Ф.Афанасьєва, Д.М.Трофимова, В.П.Мирошниченко та інш. (аерокосмічні
дослідження Землі) [14, 39, 71, 92]. Зокрема, Д.Д.Вишивкин, обґрунтовуючи
основні засади індикаційних досліджень, наводить декілька класифікацій
індикаторів на основі понять про їхню фізіономічність та значимість.
І.С.Гудилин формулює поняття про “фізіографічні комплекси” – територіальні
сполучення компонентів ПТК, які у комплексі є ознаками глибинних структур.
Найінформативнішою серед них він називає рельєф [71]. У даній роботі, де при
вивченні тектонічних структур різної глибинності застосовувалися МАКЗ, для їх
дослідження також використовувалися комплекси індикаторів. Такий підхід
забезпечує можливість підійти до вивчення об’єкту з різних сторін,
використовуючи різні його властивості чи особливості.
Рельєф, тобто геоморфологічні індикатори, є найбільш інформативними для
вивчення внутрішньої будови Землі, у тому числі на основі матеріалів
аерокосмічних зйомок.
Вивчення співвідношень між рельєфом, з одного боку, та формою залягання,
складом гірських порід (“пасивною” тектонікою) і тектонічними рухами
(“активною” тектонікою) з іншого складає сутність морфоструктурного аналізу.
Морфоструктурний аналіз у даному випадку являє собою метод, спрямований на
вивчення ендогенної складової рельєфоутворення, яка, у свою чергу, є предметом
наукового дослідження. Тут же варто зазначити, що ряд дослідників розділяє
вивчення геологічної структури та неотектонічних рухів – окремих факторів
рельєфоутворення як таких, що спираються на два методи – відповідно
морфоструктурний та неотектонічний (морфонеотектонічний) [47, 128].
У свою чергу, космічне землезнавство, аерогеологія та космічна геологія
використовує інакший методологічний апарат. Існує два принципово різні методи
дешифрування, які розрізняються в незалежності від того, чи аналізується
рельєф, чи геологічна структура, чи ландшафти – контрастно-аналоговий та
геоіндикаційний. Перший метод базується на положенні, що однакові за природою
об’єкти зображення мають однакові зображувальні характеристики, тому полягає у
встановленні формальних ознак певних природних об’єктів та їхньої
екстраполяції. Геоіндикаційний метод полягає у виявленні певних об’єктів за
сукупністю індикаторів – прямих та непрямих ознак [15, 54, 64]. Зокрема,
індикаторами геологічних структур є “особливості поширення і будови поверхневих
відкладів, різноманітні геоморфологічні і ландшафтні утворення та їхні
характеристики” [54]. Про гносеологічне значення індикаторів об’єктів на
зображеннях йшлося вище. Ще раз підкреслимо, що геоморфологічні індикатори є
основними при вивченні внутрішньої будови Землі – у цьому сутність
морфоструктурного методу.
Тобто морфоструктурний метод може розглядатися як тотожній до геоіндикаційного
методу.
Впровадження дистанційних методів у геоморфологічні дослідження, зокрема
спрямовані на вивчення ендогенного чинника рельєфоутворення, обумовили появу на
стику структурної геоморфології та космічного землезнавства спеціальних
методів. Одним з найбільш застосовуваних серед них є метод комплексної
інтерпретації дистанційних даних, що був застосований при дослідженнях, яким
присвячена дана робота. Назва цього методу досить часто фігурує у наукових
роботах та виробничих звітах, проте суть цього методу і сферу його засто