РОЗДІЛ 2
Сучасний стан інвестиційної діяльності та інвестиційного менеджменту аграрних
підприємств України
2.1. Стан та умови здійснення інвестиційної діяльності аграрних підприємств.
Сучасний стан інвестиційної діяльності аграрних підприємств характеризується
значним занепадом. Обсяги виробництва сільськогосподарської продукції і обсяги
інвестиційної діяльності протягом 1990-х років значно скоротилися. Незважаючи
на наявність загальновизнаних порівняльних переваг, сільське господарство
України виявилося однією з найменш інвестиційно привабливих галузей економіки:
загальна сума щорічних капітальних вкладень у сільському господарстві
скоротилася у 2001 році порівняно з 1990 роком у 19,1 рази (табл. 2.1), в той
час як в цілому по економіці скорочення складало 3,97 рази (при існуванні
галузей, в яких інвестиційні вкладення зросли за цей період).
Таблиця 2.1
Показники інвестиційної діяльності у сільському господарстві України
Од. виміру
1991р.
1995р.
1999р.
2000р.
2001р.
Капітальні інвестиції у порівнянних цінах
млн.
грн.
11639
1296
560
496
590
100,0
11,1
4,81
4,26
5,07
Структура капітальних інвестицій за формами власності:
приватна
державна
колективна
39,3
60,7
2,5
29,5
67,3
3,2
15,4
79,6
17,1
11,5
69,0
14,9
7,8
76,0
Капітальні інвестиції на 1 га сільськогосподарських угідь у порівнянних цінах
грн.
290
32
13
12
14
Лише у 2001 було досягнуто зростання інвестицій у сільському господарстві у
порівнянні з попереднім роком. Дослідження різних авторів свідчать про суттєвий
спад інвестиційної діяльності господарств та занепад їх матеріально-технічної
бази [67; 11; 23; 47; 82; 133; 139]. При цьому, значне скорочення інвестицій
призвело до зміни співвідношення між питомою вагою сільського господарства у
валовій доданій вартості та інвестиціях, оскільки протягом 1990-2001 років у
загальному обсязі інвестицій в основний капітал частка сільського господарства
скоротилася істотніше, ніж частка у валовій доданій вартості (рис. 2.1). Якщо
на початку 1990-х років частка сільського господарства у загальному обсязі
інвестицій в основний капітал приблизно дорівнювала частці галузі у створюваній
доданій вартості, то у 2001 році в порівнянні з 1990 роком, частка в
інвестиціях скоротилася 4,84 рази, а частка галузі у валовій доданій вартості –
у 1,73 рази. Більше того, протягом 1995-2001 років, коли питома вага сільського
господарства у валовій доданій вартості залишалася стабільною, інвестиції у
відносному плані скоротилися майже вдвічі. Це призвело до заміни капіталу
працею та зростання трудомісткості виробництва.
Рис. 2.1. Частка сільського господарства у загальному обсязі капітальних
вкладень в економіку та у валовій доданій вартості, %
* Примітка. Включаючи мисливство (інвестиції), мисливство та лісове
господарство (додана вартість).
Складено за даними: Статистичний щорічник “Сільське господарство України” за
2001 рік/ Державний комітет статистики України: Під загальним керівництвом
Ю.М.Остапчука. – К., 2002, с. 28, 29, 31.
Проте спад інвестицій на аграрних підприємствах був певною мірою компенсований
зростанням інвестицій у створення машинно-технологічних станцій, які в даний
час займаються також і аграрним виробництвом. Так, лише протягом 1997-1999
років кількість тракторів і зернозбиральних комбайнів у МТС Миколаївської
області зросла у 8,36 та 5,89 разів відповідно [135, с. 34]. Також, значна
частина техніки знаходиться у власності фізичних осіб (господарства населення).
Згідно проведених О. Ярославським досліджень [145, с. 9], кількість тракторів,
які належать МТС та господарствам населення, становить 125,2 тис. одиниць, що
складає половину від кількості подібної техніки в сільгосппідприємствах.
Кількість зернозбиральних комбайнів у населення становить майже чверть
кількості такої техніки на аграрних підприємствах.
Незначними за обсягами залишають прямі іноземні інвестиції у сільське
господарство, які станом на кінець 2001 року становили лише 85,1 млн. доларів
США (сільське господарство, мисливство та пов’язані з ним послуги) або 1,9%
загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну [120, с. 22]. При
цьому, існує багато доказів того, що вітчизняні, а особливо, іноземні інвестори
пробували займатися аграрним бізнесом в Україні і мали багато проблем з цього
[87, с. 58-66].
Отже, можна зробити висновок, що вітчизняні інвестори (включаючи й аграрні
підприємства) скорочують обсяги інвестування в аграрне виробництво, а іноземні
інвестори не поспішають вкладати кошти у цю галузь. І це при тому, що Україна
має відомі порівняльні переваги у сільському господарстві. Очевидно, умови, в
яких доводиться здійснювати інвестиційну діяльність в українському сільському
господарстві, нівелюють порівняльні переваги цієї галузі.
Узагальнивши роботи інших дослідників (І. О. Бланка, Ш. фон Крамон-Таубаделя,
В. М. Павлючено, А. А. Пересади, В. П. Савчука, В. В. Шеремета та ін.), можна
виділити такі дві основні умови привабливості інвестування у країни, галузі чи
підприємства:
прибутковість інвестицій;
стабільність середовища (правового, економічного, політичного, соціального) і
гарантії (виконання контрактів, захист прав власників).
Перше регулюється переважно ринковими силами, друге відноситься в першу чергу
до компетенції держави. Визначаючи ефективність інвестування, ці чинники
впливають на поведінку суб’єктів прийняття інвестиційних рішень, а тому
визначають характеристики інвестиційної діяльності аграрних підприємств.
Основним чинником, з яким доводиться рахуватися аграрним підприємствам у
процесі здійснення інвестиційної діяльності, є ефективність
- Київ+380960830922