РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ, ПРОБЛЕМИ І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Соціально-демографічна ситуація та трудовий потенціал
Формування та розвиток трудового потенціалу сільської місцевості необхідно розглядати як процес динамічної взаємодії сторін - демографічної, економічної, соціальної і екологічної, які забезпечують відтворення його основних кількісно-якісних характеристик. Тому формування та розвиток трудового потенціалу села в значній мірі залежать від подолання кризових явищ у відтворювальних процесах в суспільстві, адже рух населення є його способом існування. Важливе значення має дослідження та висвітлення тенденцій і проблем демографічної ситуації сільської місцевості регіону, таких як: відтворення населення, змін у вікових групах населення працездатного віку, міграція населення.
Аналіз демографічних процесів в сільській місцевості Південного регіону України, зокрема, в Херсонській області показує, що за останні роки демографічна ситуація значно погіршилася, що зумовлює необхідність більш детального дослідження особливостей відтворення сільського населення на Херсонщині і регіональних особливостей демографічних процесів.
Демографічна ситуація - це стан демографічних процесів, складу й розміщення населення в якийсь певний час, найчастіше того чи іншого року. Демографічна ситуація - складний інтегральний процес, який формується внаслідок взаємодії багатьох факторів. Через послідовність демографічних ситуацій, що змінюють одна одну, виявляють себе головні закономірності відтворення населення та його розселення. Інформаційною базою для характеристики та аналізу демографічної ситуації є данні переписів населення, вибіркових соціально-демографічних обстежень, а також поточного обліку демографічних подій. На демографічну ситуацію впливають загальні тенденції розвитку населення та окремих демографічних процесів і структур.
Відтворення населення - біосоціальне явище, адже являє собою не тільки зміну поколінь, а й відтворення їх якісних характеристик, які б відповідали потребам суспільства. Відтворення населення - це процес зміни поколінь у результаті природного руху (приросту). Цей процес характеризується показниками коефіцієнтів народжуваності, смертності й природного приросту. Визначення методичних принципів дослідження відтворення населення передусім передбачає вивчення вихідних теоретичних положень як основи будь-якого наукового аналізу. Для відтворення населення, як і для інших форм життєдіяльності, такими вихідними положеннями є віднесення відповідних процесів до суспільних явищ та їхня зумовленість способом виробництва.
При вивчені демовідтворювальних процесів необхідно виходити з їхньої специфічної особливості, а саме з поєднання біологічних і соціальних факторів. Самі процеси народження людини, її розвиток та старіння і вимирання є біологічними, а рівні народжуваності, що склалися, середня тривалість життя, смертність - детерміновані соціально-економічними умовами, тобто межі даних біологічних процесів визначають суспільні відносини. Демовідтворювальна діяльність включає не тільки фізичне відновлення людської спільноти за рахунок зміни вмираючих поколінь тими, що народжуються і виростають, але і відтворення на новому рівні соціальних якостей та властивостей індивідів, споживання, умови життя, трудової діяльності та ін., то відтворення населення в широкому розумінні слова, тобто з усіма кількісними і якісними характеристиками, передбачає відновлення на новому рівні всієї системи суспільних відносин, що виступають прямо чи опосередковано як фактори демографічного розвитку.
Важливим методологічним принципом вивчення демовідтворювальної діяльності служить принцип, відповідності кількісних та якісних параметрів відтворення населення рівневі соціально-економічного розвитку суспільства.
Україна на початку 90-х років XX ст. увійшла до числа, країн світу, де спостерігається значне зменшення чисельності населення. Населення України станом на початок 2006 р. становило 46929,5 тис. осіб, частка ж сільського населення складає майже третину із загальної кількості - 32,1 %. Частка населення Херсонської області становить лише 2,4% від чисельності населення України (Додаток А).
Територія Херсонської області поділена на 18 районів, 3 міста обласного значення, 3 внутрішньоміських райони м. Херсона, 260 сільських рад. Територія області становить 28,5 тис. км2, що складає 4,7 % від загальної площі території України. Найбільшу частину території області займає Голопристанський район - 12,6 % та Генічеський - 10,5 %, найменшу Високопільський район - 2,4 % та Каланчацький - 3,1 %. Щільність населення Херсонської області найменша в Південному регіоні та майже найменша в Україні і становить 40 осіб на 1 км2 (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Територія, тис. км 2Частка в території України, %Щільність населення, осіб на 1 км2Частка в населенні області, %міськогосільськогоУкраїна 603,7100,07867,632,4Автономна
Республіка Крим26,14,37662,537,5Миколаївська область24,64,15066,933,1Одеська область33,35,57265,634,4Херсонська область28,54,74060,339,7Територія та щільність населення Південного регіону України*
* За даними Державного комітету статистики України
Меншою густота населення є лише в Чернігівській області - 37 осіб на 1 км2. Взагалі, Південний регіон країни не є густонаселеним в порівнянні із Західним та Східним регіонами. Так, в Донецькій області рівень людності складає 174 особи на 1 км2 , в Дніпропетровській - 108 осіб на 1 км2, в Львівській - 118, в Чернівецькій - 112, в Івано-Франківській області - 100 осіб на 1 км2.
Кількісні та якісні характеристики трудового потенціалу сільської місцевості визначаються умовами демографічного відтворення його природної основи - сільського населення, його чисельністю та статево-віковою структурою. На початок 2006 р. в Херсонській області налічувалось 1126,5 тис. осіб, в тому числі сільського населення