Розділ 2
Історія стратиграфічних і палінологічних досліджень нижньокрейдових відкладів
на території Причорноморської западини
Вивчення відкладів нижньої крейди на території Причорноморської западини
почалося на початку 40-х років минулого сторіччя. Першими висловили думку про
наявність нижньокрейдових порід в розрізі осадочної товщі півдня України
Ф.М. Дисса і Ю.Б. Басс в 1940 – 1941 р.р. Подальше вивчення цих порід проводили
А.П. Тищенко, Г.Ф. Горбенко [51], Н.Н. Карлов, В.П. Грязнов [59], Ю.Т. Єрмаков
[54], Б.У. Мастистий, Н.Н. Калиновий, В.С. Новодрак, М.Д. Соломатіна,
О.Т. Богаєць [5], Н.Ю. Черняк [126], Т.М. Волошина [25, 126], Т.М. Хадикіна,
Л.Ф. Плотнікова [90-92], В.О. Зелінська, О.С. Липник, М.О. Ярощук [57, 74],
Н.М. Баранова [3], В.Х. Геворк’ян [43-46], В.М. Семененко [102], М.А. Воронова
[39, 40], О.В. Іванніков [58], Г.А. Орлова-Турчина, О.К. Каптаренко-Черноусова,
Ю.І. Селін [101], М.М. Клюшников, Д.В. Закревська, В.І. Пелешенко [60] та інш.
[82, 106, 114-116].
В 1953-1955 р.р. геологічними роботами проведеними А.П. Тищенко у верхів`ї р.
Грузький Єланчик, були виявлені строкатокольорові глинисті породи, що залягають
під вапняковистими пісковиками верхньої крейди на первинних або вторинних корах
звітрювання. Н.М. Баранова [3] строкатокольорові утворення за літологічними
визначеннями віднесла до верхньої юри, також вона використовувала палінологічні
дані Р.Н. Ротман. Трохи пізніше В.Х. Геворк`ян [43, 44] і М.А. Воронова [33,
34] на основі палінологічних даних перевизначили їх належність до нижньої
крейди.
При обробці кернового матеріалу із свердловин, розташованих в районі
с. Володимирівка Акимівського району Запорізької обл. і с. Новоолексіївка
Генічеського району Херсонської обл., Б.Ф. Горбенко [51] розділив крейдові
відклади на п`ять літостратиграфічних комплексів, з яких три нижніх складають
нижньокрейдові утворення. Знайдена в породах фауна доводить їх альбський і
аптський вік (третій і четвертий комплекси). П`ятий комплекс був умовно
віднесений до неокому чи юри. Можливість віднесення порід до неокому
(валанжину, готерів-барему за визначеннями Г.А. Орлової-Турчиної [86])
підтвердили М.М. Карлов і В.М. Грязнова [59], на основі знахідок фауни Nerinea
aff. monocariacta P c o l. в породах, виявлених на глибині 2555-2556 м
Новоолексіївською свердловиною № 2, де крім вказаних, відмічені породи апту і
альбу. Ці автори вперше спробували співставити породи апту і альбу приосьової
частини Причорноморської западини з аналогічними за віком відкладами бортових
її частин і висловили думку про те, що “більш давні відклади крейдового часу
характерні тільки для осьової частини западини”. Нижньокрейдові відклади з
свердловин № 1 (гл. 2720-2784 м), № 2 (гл. 2565-2573 м), № 5 (гл. 2669-2673 м)
і № 6 (гл. 2645-2650 м) в районі с. Новоолексіївка (північно-східне Присивашшя
– Геничеського району) вивчались багатьма дослідниками. Ці глибокі свердловини
були пробурені на межі Причорноморської западини з Рівнинним Кримом. Багато
суперечок було висловлено щодо розчленування неокомських відкладів, особливо
при визначенні нижніх шарів. Цей матеріал в подальшому не був перевірений.
Бурові роботи на великі глибини на цій території не проводились.
Всі дані про нижньокрейдові відклади півдня України наведені в п`ятому томі
“Геология СССР”, ч. 1 (1958) А.Д. Сергєєвим [103], який для Східного
Причорномор`я охарактеризував ці відклади за палеонтологічними дослідженнями
О.К. Каптаренко-Черноусової (форамініфери). Проблематична товща темносірих
глин, темносірих пісковиків і глауконітових пісків виявлена свердловиною в
районі с. Чкалово (Херсонської обл.).
Глини, аналогічні тим, що залягають безпосередньо на кристалічних породах
докембрію і покриваються пісками та мергелями верхньокрейдового віку, на
території Більш-Токмакського району (Запорізької обл.) були віднесені до апту
Ю.І. Селіним [101], який уточнює межі поширення цієї товщі і на основі вивчення
спорово-пилкових комплексів і знахідок фауни молюсків відносить її до
прибережно-морських утворень нижньої крейди.
На території Західного Причорномор`я в межиріччі Чичиклея-Південний Буг, в
районі сіл Веселе та Доманівка (Миколаївської обл.) В.О. Зелінською,
О.С. Липник і М.О. Ярощук [57] була описана 30-метрова товща вапняковистих
глауконітових пісків з прошарками вапняків, що вміщують комплекс форамініфер
верхнього альбу. Вони визначили молюски: Ostrea sp., Neithea sp., форамініфери
– Cristellaria bononiensis B e r t h., Cristellaria sp., Marginullina cf.
miilleri R e u s s., Dentalina commanis O r b., Nodosaria nana R e u s s., N.
aff. cylindgacea R e u s s., Vaginulina sp., Lagena sp. і ін.
В 1960 р. Н.М. Баранова, В.Х. Геворк`ян, К.І. Романова, Л.Ф. Плотнікова [3] в
районі Білозерської структури в нижньокрейдовій товщі виділили два
різнофаціальних літологічних комплекси. Нижній – континентальний, сформований
на корі звітрювання докембрійських сланців, кварцитів і інших порід, складений
строкатокольоровими каолінітовими глинами, бокситоподібними породами і чорними
вуглистими глинами. Верхній – морський, представлений темно-сірими глинами з
рослинною органікою і глауконітом прибережно-морських фацій, що змінюються
вверх по розрізу опокоподібними глинами і опоками, рідше кремнистими
пісковиками з рідкими уламками фауни і мікрофауною. Присутність серед них виду
Nodosaria nana R e u s s. визначає їх альбський вік.
Вивчаючи розріз осадочних порід Консько-Ялинської западини в районі м. Пологи
(Запорізької обл.) В.М. Семененко [102] уточнив вік давніх бокситоподібних
утворень, що вистилають кристалічне ложе. Він, використовуючи спорово-пил
- Київ+380960830922