РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ ЯК ЗАСОБУ
АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ СПЕЦІАЛІСТІВ 94
2.1. Шляхи та умови формування і розвитку пізнавального інтересу особистості
засобом дидактичної гри. 94
2.2. Дидактична гра як фактор формування мовної компетентності студентів 111
2.3. Розвиток особистісних характеристик студентів у процесі використання
дидактичних
ігор..................................................................141
ВИСНОВКИ З 2 РОЗДІЛУ 167
ВИСНОВКИ 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 172
ВСТУП
Актуальність теми
Соціально-економічні перетворення, які здійснюються в Україні, зумовлюють
значні зміни в розвитку системи освіти. Державна національна програма "Освіта"
(Україна ХХI століття) розглядає досягнення високих рівнів освіти, формування
високого культурного та інтелектуального рівня як першочергове завдання освіти.
В "Національній доктрині розвитку освіти України у ХХI столітті" зазначається:
"В Україні має стверджуватися стратегія прискореного, випереджувального
інноваційного розвитку освіти і науки; повинні забезпечуватись умови для
розвитку, самоствердження і самореалізації особистості впродовж життя" [101,
2].
Перед вищою школою стоїть завдання підготовки висококваліфікованих фахівців
різних спеціальностей, творчих особистостей, готових до постійного
самовдосконалення. Ці завдання вимагають від педагогічної науки перегляду та
дослідження ряду проблем, зокрема, підвищення ефективності викладання всіх
навчальних дисциплін. Однією з умов ефективності навчального процесу є підбір
адекватних дидактичній меті методів навчання. Використання різноманітних
методів та засобів у навчальному процесі впливає як на процес навчання, так і
на його результат. Однією з загальних умов, які визначають вибір методу
навчання, є зміст та методи певної науки взагалі та навчальної дисципліни,
теми, що вивчається, зокрема, дидактична мета навчального заняття.
Особливого значення в сучасних умовах набуває вивчення іноземної мови.
Зовнішнє коло цього значення пов’язане з результатом оволодіння іноземною
мовою, а внутрішнє зумовлює всебічний розвиток особистості.
Серед пріоритетних напрямів реформування освіти Державна національна програма
“Освіта” (Україна ХХI століття) називає досягнення якісно нового рівня у
вивченні базових навчальних предметів, зокрема, української та іноземних мов.
Одним із шляхів реформування змісту загальноосвітньої підготовки програма
вважає формування гуманітарного мислення та опанування рідною, державною та
іноземними мовами.
Зміни у суспільному житті країни, встановлення прямих контактів з країнами
Європи та світу, підписання політичних, економічних, культурних та освітніх
угод та договорів, існування широкого кола програм навчання студентів у вищих
навчальних закладах світу вимагають якісно нового рівня володіння іноземною
мовою. Виникає протиріччя між соціально-економічною потребою вивчення іноземної
мови та рівнем існуючих методів та засобів навчання, які не завжди відповідають
сучасному рівню. Рушійна сила, породжена цими протиріччями, змушує шукати нові
шляхи вивчення іноземної мови, які сприятимуть ефективності та якості
оволодіння іноземною мовою та комунікативній спрямованості процесу навчання.
Зміст навчальної дисципліни “Іноземна мова” включає навчальну інформацію про
аспекти мови (фонетика, лексика, граматика, стилістика), яка складає основу
формування та розвитку умінь та навичок, пов’язаних з оволодінням чотирма
видами мовленнєвої діяльності – читанням, аудіюванням, мовленням та письмом.
Пріоритетним виступає завдання навчання іноземній мові як засобу спілкування.
Оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування потребує уміння знаходити
ефективні шляхи та засоби вирішення завдань, які виникають у процесі
спілкування та уміння орієнтуватися у певних ситуаціях тощо. Перед викладачами
виникає необхідність пошуку таких методів та засобів навчання, які б сприяли
вирішенню цих завдань та підвищенню рівня мовної компетентності студентів вищих
навчальних закладів.
Аналізуючи шляхи підвищення ефективності навчання, М.В. Кларін виділяє три
основних напрямки розвитку інноваційних технологій навчання: використання
дискусії при навчанні, організація проблемного навчання, впровадження гри у
навчальний процес.
Психолого-педагогічні особливості та навчальні можливості дидактичної гри,
позитивне ставлення до них студентів, зумовлюють необхідність включити ігри у
поєднанні з іншими методами у навчальний процес у вищому закладі освіти.
Зміст дидактичних ігор повинен відповідати змісту навчальної дисципліни
“Іноземна мова”, відповідати вимогам підготовки фахівців, враховувати потреби
та інтереси студентів.
Дослідження в галузі використання гри при навчанні іноземній мові дозволяють
зробити висновок про їх позитивний вплив на результат навчання. Використання
дидактичної гри при навчанні англійській мові майбутніх фахівців фізичного
виховання вважаємо перспективним, оскільки опанування ними багатьма
спеціальними навчальними дисциплінами відбувається у спортивних іграх, вони
усвідомлюють важливість перемоги у грі, яка навчає. Крім того, експериментальні
дані свідчать про позитивне ставлення студентів до використання дидактичної гри
на навчальних заняттях.
Головна мета дидактичних ігор – виробити у студентів уміння поєднувати
теоретичні знання щодо аспектів іноземної мови з практикою, тобто використання
отриманих знань з фонетичного, лексичного, граматичного складу мови у
спілкуванні, читанні, аудіюванні, письмі іноземною мовою.
Незважаючи на розробку окремих аспектів проблеми дидактичної гри, існуючі
дослідження не
- Київ+380960830922