розділ 2. Дослідження з історії Волині, стор.102.].
Жінки найчастіше були зв’язковими, розповсюджувачами листівок, забороненої
літератури та ін.
Поряд з партійними осередками, у більшості повітів воєводства було створено
комсомольські організації. Особливо активно вони діяли на Горохівщині. Уже в
1923 p. така організація була створена в Берестечку, а в 1924 р. – в м.
Горохові. Очолювали їх здебільшого вихідці із студентської молоді, що навчалася
у Львові і набула там революційного гарту, зокрема, такі як В.Надашкевич,
І.Табинський, І.Залевський, Ф.Поляк, М.Синиця (в Сенкевичівці), П.Водницький,
Н.Бабиляс, В.Скибницький, Г.Стопачинський, які згодом стали членами КПЗУ.
Найбільш активного з них, К.Чайковського за революційну агітацію серед
населення було засуджено до 5 років тюремного ув’язнення [36] [220 [36] ДАВО,
ф.1261, оп.1, спр.60, арк.2.]
Активність діячів КПЗУ спостерігається уже в першій половині 20-х років. Лише в
1923 р., за даними Волинського воєводського управління поліції, на території
Волині було зареєстровано 4327 виступів трудівників міст і сіл проти
окупаційного режиму [15] [221 [191] Кучерепа М. Історія Волині міжвоєнного
періоду в документах і матеріалах Державного архіву Волинської області, с.
89.]. З цього приводу комендант управління поліції доповідав міністерству
внутрішніх справ: “Немає сумніву, що українці на Волині прагнуть незалежності і
працюють над здійсненням своїх планів. Більшовицька агітація взагалі і,
особливо, в прикордонних повітах, дуже значна” [8] [222 [8] ДАВО, ф.1, оп.2,
спр.13, арк.1-3.].
Відповідь владних структур не забарилася. За діяльністю комуністичних осередків
посилено нагляд, багатьох активних діячів заарештовано, повітових старост
зобов’язано щоквартально інформувати про стан справ. Особливо ця робота
активізувалась, коли стало відомо, що на 1 травня 1927 p. комуністи готують
повстання. З цього приводу Ковельський повітовий староста доповідав
воєводському управлінню таке: “Доношу, що згідно із зібраними досі таємним
шляхом інформаціями, діяльність компартії на території Ковельського повіту
уявляється так: у Купичові гміни Новий Двір має перебувати повітовий комітет
партії – “повітком”. “Повітком” має організовані районні комітети – “райкоми”,
які творять у селах тутешнього повіту комуністичні осередки – сільські ячейки.
“Повітком” Купичів підлягає вищій інстанції компартії, яка знаходиться у
Володимир і-Волинському. На території Ковельського повіту найсильніші
організації в Голобській гміні, в селах: Голоби, Вівчицьк, Битень, Угли,
Майдан, Погиньки, Солотвин, Старий Мосур, Гончий Брід, Свидники, Бруховичі.
Організації в Мизовому і Заболотті мають контакти з Ковелем і безпосередній
контакт з Луцьком, де мав перебувати головний комітет цієї партії. Така ж сама
організація повинна бути в Турійську. Згідно з останніми одержаними
інформаціями, партія поділяється на бойову і політичну частини. Повстання
нібито мало бути підготовлене на 1 Травня нинішнього року. Склади зброї, які є
в розпорядженні партії поки що невідомі. Про вказані дні проведення повстання
знає лише ЦК.
Після ліквідації організацій компартії 1925 р. і частково 1926 р. в деяких
селах залишилися не виявлені члени партії, котрі вступили як члени до
товариства “Просвіта” лише з тією метою, щоб як вільним членам партії,
встановити між собою контакт і зблизитися з розгромленою компартією, бо, як
членам “Просвіти” можна вільно розвивати свою діяльність, під прикриттям тієї ж
“Просвіти”, потім об’єднати прихильників і заволодіти “Просвітою” [12] [223
[12] ДАВО, ф.46, оп.1, спр.446, арк.1-3.].
18 червня 1926 р. в Ковелі польський суд засудив до різних строків ув’язнення
31 члена КПЗУ [83] [224 [83] Волинь. – 1998. – 1 грудня.].
15 листопада 1926 р. у Володимирі-Волинському над 151 членом КПЗУ розпочався
судовий процес, що тривав 58 днів. Підсудні звинувачувалися в діяльності,
спрямованій на повалення існуючого в Польській державі ладу і возз’єднання
Західної України з Радянською Україною. Серед ув’язнених було 12 мешканців
Володимира-Волинського – В.Крайц, В.Вишневський, М.Панасович, Д.Білецький,
Г.Маковський і ін. Дев’ять чоловік було засуджено на довічне, 115 – на тривале
ув’язнення.
Ще одна цікава обставина привертає нині увагу, коли перечитуєш повідомлення
сельробівського часопису “Наше життя” про цей судовий процес. Серед адвокатів,
котрі боронили підсудних, бачимо таких відомих націоналістичних діячів, як
Степан Шухевич – отаман Українських січових стрільців та Української галицької
армії, політик з родини, що дала головного командира Української повстанської
армії Романа Шухевича; ковельський депутат сейму Самійло Підгірський – недавній
член Центральної ради від Волинської губернії [104] [225 [104] Наше життя. –
1926. – 21 листопада.]
23 травня – 17 червня 1927 р. в Луцьку відбувся суд над 53 членами КПЗУ [85]
[226 [85] Волинь. – 1998. – 15 грудня.]. Після серії арештів і судових процесів
активність бойових груп КПЗУ дещо знизилась, щоб розгорітись з новою силою
усередині 30-х років.
КПЗУ ще на серпневому пленумі ЦК у 1929 р. була зорієнтована на проведення у
1930 р. загального сільськогосподарського страйку. Хоча селянський рух у 1930
р. охопив понад 30 повітів Західної України, однак у загальний страйк він не
переріс. Орієнтація виявилася помилковою. Та репресії властей були жорстокими.
Дефензива провела масові арешти. Всього у Волинському воєводстві було кинуто за
грати 180 осіб, у тому числі секретаря Волинського окружкому Степана Бойка,
якого 19 листопада 1930 р. поляки замордували. Пізніше про ці події напише
Ярослав Галан, який, працюючи ви
- Київ+380960830922