РОЗДІЛ 2
ПРАКТИКА МІЖНАРОДНОГО КРЕДИТУВАННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Сучасний світ широко використовує зовнішні боргові запозичення разом з використанням внутрішніх джерел фінансування. Органічне поєднання зовнішніх та внутрішніх джерел фінансування країни стає запорукою сталого розвитку і є логічним за умов глобалізації світогосподарських відносин та інтернаціоналізації валютно-фінансової сфери.
Відомий український вчений, професор А.Гальчинський визначав, що "Система міжнародних фінансових відносин розбудована таким чином, що без санкції МВФ канали доступу практично на всі ринки позичкового капіталу для нас залишатимуться повністю перекритими" [17, с.205].
Використання ж додаткових можливостей розвитку, які можуть надати зовнішні джерела фінансування, постає важливим елементом поступального руху вперед. Як зазначає відомий український вчений Г.Н.Климко, "потреба в них (іноземних кредитах) не викликає сумніву, оскільки міжнародний рух позичкового капіталу у формі іноземних кредитів є нормальною функцією у світовій економіці" [50, с.11].
Щодо необхідності залучення іноземних кредитів в економіку України, то на думку Г.Н.Климка, "конкретні мотивації ... залучення випливають із можливих цільових функцій таких кредитів. Цими функціями можуть бути, по-перше, залучення кредитів для утримання України як держави "на плаву" з метою входження у світовий ринок. По-друге, отримання кредитів для трансформації структури економіки України, зміни в ній народногосподарських пропорцій, створення умов повної економічної рівноваги. По-третє, отримання кредитів під залучення критичного імпорту, передусім енергоносіїв, яких нині в Україні обмаль, розвитку національного виробництва та особистого споживання. Нарешті, по-четверте, під виглядом першої із зазначених цільових функцій іноземних кредитів Україні отримуються кредити для виживання конкретних урядів" [50, с.11]. Прихильники співпраці з МФО акцентують увагу на позитивних результатах економічних реформ, які здійснювались завдяки залученню кредитних ресурсів: стабілізація курсу національної валюти, успішна реструктуризація зовнішнього боргу в приватному секторі, великі надходження до Державного бюджету України за рахунок приватизації державних об'єктів тощо. Противники кредитування економіки України МФО вказують на негативний вплив деяких вимог світових фінансових організацій на економічний стан країни, значну заборгованість перед бюджетом підприємств, які отримали міжнародні позики під гарантії Кабінету Міністрів України.
"Залучення іноземних кредитів, - на думку Г.Н.Климка, - є нормальною економічною практикою, коли вони отримуються ... на середньо - й особливо довгострокові терміни для економіки і ... на короткострокові терміни при зовнішньоекономічних зв'язках" [50, с.12].
Але, враховуючи існування практики, коли іноземні кредити отримуються для покриття дефіцитів платіжних балансів, бюджетів тощо, то такі кредити можуть створювати умови для розвитку національного виробництва виключно при залученні їх протягом короткого періоду для швидкого подолання кризових явищ. В противному випадку залучення подібних кредитів веде до закабалення країни і кредити лягають тягарем у вигляді зовнішнього боргу на економіку країни. Зазначені кредити (так звані системні кредити) можуть залучатися ефективно з погляду національно-державних інтересів в Україні тільки на початку ринкових перетворень і входження країни у світовий ринковий, у тому числі кредитний, простір" [51, с.43].
Тобто, аналізуючи різні підходи до питання співпраці України з МФО приходимо до висновку, що "Співробітництво України з МФО є об'єктивно необхідним" [51, с.47], але треба враховувати, якою мірою доцільним та ефективним є використання боргових зобов'язань у зв'язку з конкретними проектами та програмами кредитування. В той же час необхідно підкреслити, що використання зовнішніх запозичень є природним засобом мобілізації фінансових ресурсів.
2.1. Механізм кредитних відносин України з Світовим банком
У грудні 1991 року Президент України Леонід Макарович Кравчук та Уряд України офіційно звернулися з проханням про надання членства в Міжнародному валютному фонді і Світовому банку. Рада керуючих МВФ задовольнила це прохання і ухвалила відповідну резолюцію 27 квітня 1992 року. У червні 1992 року Верховна Рада України прийняла Закон "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій" [40]. Закон надав повноваження "Прем'єр-міністру України, або іншій уповноваженій ним особі щодо підписання оригіналів угод" вказаних організацій. Таке підписання Статей угоди Міжнародного валютного фонду відбулося у Вашингтоні 3 вересня 1992 року. Україна стала членом МВФ. Це відкрило для неї також можливість стати членом МБРР [216, p.272-274].
3 вересня 1992 року від імені Уряду України міністр фінансів Г. П'ятаченко підписав оригінал (від 1945 року) Статуту МБРР. Церемонія проходила у Державному департаменті США у Вашингтоні, де і зберігається документ. Україна стала 167 [147, с. 22] членом Банку, здійснивши підписку на 908 акцій (1315,9 млн.дол.США) акціонерного капіталу [147, с. 43]. Таким чином, з 1992 року Україна і Світовий банк співпрацюють разом для забезпечення впровадження реформ в Україні (розпочата низка спільних проектів для покращання підприємницького середовища, поліпшення ситуації у соціальному секторі, здійснення адміністративної реформи тощо). Сьогодні кількість проектів, над якими працюють Україна і Світовий банк, досягла 50 (позики, гранти та економічні дослідження).
Будь-який проект, що фінансується Світовим банком в Україні, повинен істотно сприяти досягненню цілей розвитку, бути економічно, технічно і фінансово обґрунтованим. Немає двох однакових проектів, у кожного своя історія, і фінансування необхідно пристосовувати до визначених обставин. З іншого боку, реалізаці