РОЗДІЛ 2
Виховні можливості суспільствознавчих дисциплін у підготовці старшокласників до
виконання ролі громадянина
2.1. Зміст суспільствознавчих предметів як важливий чинник виховання
громадянських якостей особистості
Розвиток в Україні демократичної держави та громадянського суспільства змінили
соціальні умови, за яких здійснюється процес соціалізації. Виникла проблема
нового навчального тексту, тобто такої програми і такого підручника, які б
відповідали новому баченню світу.
Зміст освіти, особливо її суспільствознавчої частини, має величезний виховний
потенціал. Він несе не тільки нейтральну по своїй суті інформацією, але є
зрізом сучасного суспільства. Учитель-суспільствознавець має прогнозувати, як
цю інформацію сприйме учень, які висновки для свого повсякденного суспільного
життя останній зробить, нарешті, як чином він змоделює всю свою подальшу
суспільну поведінку. В контексті нашого дослідження вважалося, що необхідно
внести відповідні зміни у програми викладання суспільствознавчих дисциплін,
зміст підручників та методику викладання. Зміст суспільствознавчої освіти має
відповідати об’єктивному відтворенню закономірностей розвитку самого
суспільства. Одночасно він має допомогти виховувати учнів у відповідності із
сьогоднішніми соціальними завданнями. Методичні підходи, що запропоновано, не
несуть виключно виховний характер. Вони, безумовно, дозволяють надати
об’єктивне відтворення самої суспільної реальності, яка в контексті
демократичного розвитку трактовано взаємодією особистостей-громадян та
громадських спільнот із різними баченнями світу, які конкурують. В той же час
по-новому організований текст відкриває нові можливості для виховання
особистості, яка живе у громадянському суспільстві.
На основі практичних спостережень зроблено висновок, що текст підручника завжди
зорієнтований на відтворення (репродукування) учнем. Методисти, які складають
програму і пишуть підручник, створюють певний канон, який, у незмінному
вигляді, учитель має передати учневі. У свою чергу, учень повинен якнайточніше
відтворити такий текст під час поурочного опитування і, відповідно, під час
іспиту.
Одночасно суспільствознавчий текст виступає як спосіб трансляції певних
переконань, які видаються їх укладачеві суспільно необхідними. Це далеко не
означає, що такий текст є необ’єктивним. Однак, як показано, такий текст
відображає суб’єктивність способу мислення, в соціальній доцільності якого
впевнений його укладач. В той же час, тенденційність такої програми і такого
підручника визначаються тим, що вони відображають певне однобоко сприйняте,
однак об’єктивно існуюче соціальне бачення. Очевидно, створити такий текст за
так званим “зворотнім методом” — тільки факти — неможливо [149, 9-13].
Підручник із суспільствознавчої дисципліни завжди буде нести ідеологічне
навантаження.
В ході дослідження визначено основні засади бачення основ створення програм та
підручників, які мають реалізуватися в сучасній педагогічній практиці.
Зауважимо, що, в основному, проаналізовано програми та підручники з історії та
основ правознавства.
Після 1991 року внесено певні, і досить суттєві зміни у ці програми. Здійснено
спробу створити нову ідеологію вітчизняного суспільствознавства, уведені в обіг
нові факти і, відповідно, нові інтерпретації. Не будемо аналізувати здобутки та
втрати в цій частині суспільствознавчої освіти, оскільки це не входить до
завдань дослідження. В той же час констатовано, що як в у частині історії
України, так і в частині всесвітньої історії такі зміни явно недостатні [253].
При здійсненні експерименту особливу увагу сконцентровано на матеріалі
всесвітньої історії в 9 класі. Дослідження дозволило виявити таке: визначено,
що перелік тем, їх часові поурочні обсяги у своєму ідеологічному підґрунті мало
чим відрізняються від тих, що функціонували протягом років існування радянської
ідеологеми навчання та виховання. Про це свідчить, як приклад, хоча б те, що
основними темами є численні революції та війни ХІХ століття. Скажімо, так
званій Великій французькій революції присвячено 5 уроків, та ще 4 — правлінню
Наполеона Бонапарта (усього 9 годин).
В цілому тією чи іншою мірою війнам та революціям, нетерпимості та насильству
присвячено 19 тем з 34, тобто більше, як половина. В той же час, становленню
сучасних демократичних інституцій державної влади та розвиткові громадянського
суспільства приділено непропорційно мало, на нашу думку, навчального часу, якщо
взагалі такі теми присутні в програмі.
Як позитивне, слід зазначити, що у програмі згадано основні суспільні ідеології
(гуманізм, монархізм, республіканство, консерватизм, лібералізм). Названі також
аболіціонізм, расизм, соціалізм, в тому числі общинний (громадівський),
соціал-демократія та комунізм, народництво та інші. В той же час не названо та
не інтерпретовано таку суспільну ідеологію як націоналізм, хоч у темах 5 та 6
(“Об’єднання Італії” та “Об’єднання Німеччини”) вивчення основ цього
світобачення просто необхідне. Це вважалося неприпустимим. Взагалі, темі
національних рухів програми різних класів приділяють неприпустимо мало уваги. В
цілому з порівняння програм із всесвітньої історії та історії України
складається таке враження, нібито націоналізм є особливою рисою політичного
менталітету, притаманного тільки українцям, а не одною із загальних тенденцій
ідейно-політичного розвитку світової спільноти.
Не згадано у програмі і визначальні для формування громадянського суспільства
суспільні організації, що виникли в ХІХ — на початку ХХ століття. Не знайдено у
змісті ні згадки про більш ніж достатньо впливовий у всьому світі Червоний
Хрест,
- Київ+380960830922